"Волошка" продовжила тиждень дитячої літератури, влаштований мною для себе, коханої. Після чудових котів Томаса Стернза Еліота вона може видатися блідуватою, але ж на геніальність і не претендує. Якщо ви любите котів, теплі "волохаті" ілюстрації, милі історійки, не складніші за ті, що надруковані в читанках для учнів початкових класів, і домашній затишок (або хоча б щось одне з усього перерахованого), бешкетниця і мрійниця Волошка буде цілком доречною. А наприкінці знатимете, звідки вона взялася і чого ж запишалася, як "висиділа" тісто на пироги, навіщо шукала сонечко, як мандрувала хмаринкою, знайомилася із голубом, ялинкою і вербовими котиками (своїми "родичами через три дороги навприсядки", як кажуть). Ой, я незчулася, як сама впала у дитинство. Простенька книжечка для світлого весняного настрою. Матимете можливість і бажання - погортайте її з дітьми. Своїми, чужими чи нічиїми. Нехай кожному дістанеться сонячний зайчик. Няв! Тобто - "на добраніч"! :)
15 понравилось
