
Американская школьная программа по литературе
Emeraude
- 56 книг
Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
Тринадцятирічний Браян Робсон переживає розлучення батьків. Наразі він прямує до батька, летить на невеличкій Сесні до нафтових розробок. Він повністю заглиблений у свої роздуми та споглядання канадських лісів внизу, аж поки у пілота не стається серцевий напад і літак не падає. Без одягу (лише той, що на ньому), без їжі, без води (лише та, що у озері поряд), без сховку, без будь-яких допоміжних засобів він має вижити доки його не знайдуть рятівники. При нагоді стається єдине, раніше абсолютно незрозуміле навіщо, - невеличка сокира, яку хлопцю подарувала мати перед польотом. Лише випадково вона залишилася висіти на ремені, а тепер стане єдиним, що допоможе вижити.
Хлопець, сокира і його побіжні знання із школи та передач на тб. Наодинці із тайгою.
*&^%#$%^
Культова книжка? Рілі? Поки я читала, я думала, що читаю казку. Потім подивилася, що цей роман – перший із цілої серії про Браяна, який потрапляє у різноманітні екстремальні умови і… виживає. Так, він завжди виживає! Не знаю, може я застара, а підліткам буде норм? Але воно все таке нереальне, все таке химерне. І цей довбаний «секрет», з яким він носиться і все переживає, переживає… Весь текст крутиться по заданому колу: Браян прокинувся, Браян знайшов що поїсти, Браян те з’їв, Браяну стало погано або таки пофартило, Браяна на присмерку заїдають комарі та мошки, Браян влігся спати. Денеде в ці «основні» події вкраплюється те, як він потроху «підкорював» природу на власних помилках. Але ці підкорення так легко траплялися, ніби хлопцю не 13 років і він не найзвичайніший міський мешканець (тобто ніфіга про виживання не знає).
СПОЙЛЕР!
52 дні Браян виживав. Коли його знайшли, то прозвучало, що пошуки припинили майже 2 місяці тому. Це що, одразу? Скільки ж його шукали?

Хлопець не знав, скільки саме він ридав, але, пригадуючи відтак ті сльози, пролиті у кутку темної печери, він сприймав їх як науку, що дала йому найголовніше правило виживання - жалощі до себе не допомагають. Річ не в тім, що не можна себе жаліти або що це неправильно. Найголовніше, що цим собі не зарадиш.

Хлопець не знав, скільки саме вiн ридав, але, пригадуючи ва този пролиті в кутку темноï печери, він сприймав їх як науку, що дала йому найголовніше правило виживання - жалощі до себе не допомагають. Річ не в тім, що не можна себе жаліти або що це неправильно. Найголовніше, що цим собі не зарадиш.
















Другие издания
