
Электронная
5.99 ₽5 ₽
Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Ваша оценкаЖанры
Ваша оценка
Спойлеры
Таке добре оповідання, навіть сама атмосфера навіює тепло... Маленька Харитя дуже хоче допомогти своїй мамі, яка захворіла саме в жнива. Восьмирічна дівчинка робить непосильну для свого віку роботу: готує вечерю, кормить слабу матір і... йде на поле, жати, щоби не залишитись без хліба... В цій малесенький дівчинці стільки дитячої щирості, любові до батьків, бажання допомагати, що, не дивлячись на присутність хвороби матері і тяжких описів її стану, я читала і усміхалася. Чомусь вірила, що все в цього янголятка буде добре... Так і сталося... Дівчинка дуже просила Бога, щоби допоміг їм у скрутній ситуації: дав здоров'я мамі, а самій дитині дав сили жати на полі... І Бог допоміг, мама видужала, а дві жінки, які стрілися нажаханій дитині по дорозі додому, не дозволили полю пропасти, а маленькій сім'ї залишитись голодними... І на сам кінець дівчнка захопливо каже мамі: "Я ж казала, все в нас буде добре і Господь не окине нас!"
А як майстерно описує Коцюбинський оту українську природу: лани, поля, квіти, шелест трав... Здається ніби ти сам знаходишся серед тої краси, і навіть чуєш запах трав, квіточок, спів пташок вдалині...
Та, мабуть, краще мене про свої враження сказав Панас Мирний, прочитавши "Харитю": " «У такій невеличкій приповісті та так багато сказано! Чистою, як кринична вода, народною мовою: яскравим, як сонячний промінь, малюнком, невеличкими домірними нарисами, що розгортують перед очима велику - безмірно велику - картину людського горя, краси світової, виявляють безодню глибину думок, таємні поривання душі, забої невеличкого серця!.."
Якщо ви хочете відчути цілющу силу щирого, безпосереднього, дитячого добра - прочитайте "Харитю" :)

Михайло Коцюбинський
4,3
(34)

Тлом оповідання слугує скрутне становище головного героя, автор нам хотів донести злигодність, нещасність дитини у місті, де сирота повинен сам правдою і неправдою добувати собі на хліб. Дмитрик - щира, відкрита дитина, яка попри свою бідність не помічає напівзаваленої хати, свою обірвану одежу, страждання матері, яка вимушена працювати з дня на день. Контрастом слугує природа. Дмитрик, вийшовши з хати, сірої, страшної, одразу забуває про все, опинившись на вулиці, де життя вирує, небо чисте, синє, де є друг, який навчить "хорошому". Так одного разу він забув за недужу матір. Протиставленням Дмитрику є його друг, який вчить красти, палити, прохати грощі у багатіїв. Але доля вирішує виправити Дмитрика, забравши у нього найцінніше, що в нього було, що по -справжьному потрібно цінувати - матір. І те перетворення, те нещастя, яке спіткало хлопця відкриває йому очі на життя, на реальність. В цьому, звичайно, відкритий хід автора, оскільки мала дитина не може мислити в таких високих категоріях, як дружба, обовязок, вона ще не взмозі оцінити свої вчинки настілько рефлексійно. Цей монолог для нас, для того, щоб ми замислились над собою, над своїми вчинками, заглянули в свою душу, чи настільки вона чиста, як у Дмитрика, чи є хтось, хто впливає на нас погано. Ми понні стерегти себе від таких "хорших" друзів. Хоч і не всі вчинки ми можемо побачити так яскраво, як вони описані в оповіданні, але злі вчинки потрібно уникати, та виправлятись, адже уникання відповідальности може призвести до тяжких втрат.

Михайло Коцюбинський
4,3
(34)

Коцюбинський...саме вже прізвище автора викликає бажання взяти книгу до рук, та поринути у поетичний світ майстра слова..
Автор зобразив тонкими штрихами нелегке становище удови на селі, родинну взаємодопомогу та наївний, ніжний та чуттєвий світ маленької дитини, яка попри всі свої фізичні болі бажає допомогти матері у скрутному становищі. Вона долає свій страх, коли жне жито, долає біль, коли ріжеться серпом, адже не час себе жаліти, потрібно допомогти слабкій матері. На рівні духовному вона проходить випробування через фізичний біль та випробування вірності. Адже пілся всього можна запевнити, що дівчинка виросте справжьною високоморальною людиною. Природа, почуття дівчини, обриси побуту, тонкі деталі - все це автор вимальовує наче ескізно, підкреслюючи головну думку твору - у скрутному становищі потрібно бути мужніми, не втрачати духовності, надії на краще. Саме образ дитини показує нам, що в найскрутніших ситуаціях потрібно не втрачати надії, не слабнути духом, і робити все можливе, що в твоїх силах. Своєрідним протиставленням дитині є доросла людина - мати, яка не витримала удару долі, і була на грані смерті.

Михайло Коцюбинський
4,3
(34)












Другие издания

