Клайв Стейплз Льюис. Собрание сочинений в 8 томах. Том 5

Представляешь, как было бы ужасно, если бы в один прекрасный день в нашем собственном мире, дома, люди начали становиться дикими внутри, как здесь звери, а выглядели бы ещё как люди, и невозможно было бы отличить, кто из них кто...

Навіть останній зрадник мусить мати змогу виправитися.

Нікому не дано почути нічого, окрім його власної історії.

Кожен добрий вчинок зазвичай винагороджується тим, що від тебе вимагається здійснити щось іще краще та тяжче.

Коли звикаєш до того, що тебе до всього примушували, то в решті-решт примушувати сам себе ти вже не ладен.

Приховувати думки буває куди як небезпечніше, аніж виказувати їх відкрито.

Люди більше ладнають одне з одним, коли їх об'єднують план на майбутнє, а не пусті балачки про минуле.

Але така, мабуть, людська (та й кінська) природа: як хто зустріне кого, з ким є про що побалакати, так про всіх інших і забуде.

Усьому мають бути свої час та місце.

Бо, поки ти дива, тобі ще може всміхнутися щастя, а тому ж, хто вмер, нічого від життя не потрібно!