Цитаты из книги Пьесы

П'ять хвилин тому ви ж були, мов жорно на моїй шиї. А тепер ви дужі, неначе вежа, немов бойовий корабель! Ви та я, та Пікерінг — буде нас троє заклятих самітників замість якихось там двох чоловіків і дурного дівчиська.

Вертається місіс Гіггінс, вбрана для церемонії. Елайза враз робиться холодна й елегантна.

-Місіс Гіггінс: Карета чекає, Елайзо. Ви готові?

-Лайза: Цілком. Професор теж буде там?

-Місіс Гіггінс: Звісно, що ні, він-бо не вміє поводитися в церкві. Всякчас відпускає зауваження щодо священикової вимови.

-Лайза: Тоді я більше не побачу вас, професоре. На все добре! (Прямує до дверей.)

-Гіггінс: А ви ніколи не питали самі себе, чи я зможу обійтися без вас?

-Лайза(серйозно): Не старайтеся перехитрувати мене. Таки доведеться вам обходитися без мене.

-Гіггінс (зверхньо): І обійдусь. Без усіх обійдуся. Я маю свою власну душу — мою іскру божественного вогню. Але (з несподіваним смиренням) мені бракуватиме вас, Елайзо. (Сідає біля неї на отоманку.) Мене дечого навчили ваші ідіотські ідеї — признаюся в цьому покірливо і вдячно. А ще я звик до вашого голосу й вигляду. Вони мені, як-не-як, подобаються.

-Лайза: Ну, перше є у вас на фонографі, а друге — в альбомі з фотографіями. Коли знудьгуєтеся без мене, можете увімкнути машину. У машини немає почуттів, їй не можна завдати болю.

-Гіггінс: Але мені не увімкнути вашої душі. Лишіть мені вашу душу, а голос та обличчя можете забрати геть. Вони — не ви.

Гіггінс (осміхаючись трохи присоромлено). Не у всьому приймаючи це порівняння, скажу, Елайзо: так, це правда, ваш батько не сноб, і він чудово почуватиметься будь-де в житті, хоч би куди його прикликала химерна його доля. (Поважно.) Великий секрет, Елайзо, полягає не в тому, щоб мати погані чи добрі там манери, чи взагалі якість особливі манери, а щоб бути на один манер з усіма людськими душами; коротше, поводитися так, ніби ти на небі, де немає пасажирів третього класу й панує всезагальна рівність.

Прейд. Нет, мой милый, вы старше; вы родились стариком. А я родился мальчишкой; я никогда в жизни не был уверен в себе, как полагается взрослому человеку.

Миссис Уоррен. Нет, милая. Ведь это только так принято стыдиться, этого от женщины ждут. Женщине часто приходится кривить душой, хотя она и не чувствует ничего такого. Лиз, бывало, сердилась на меня за то, что я все выкладываю начистоту. Она говорила, что нечего об этом трубить, каждая женщина сама поймет, как себя держать, на это есть глаза. Ну да ведь Лиз - настоящая леди! У нее это от природы, а я всегда была немножко простовата. Когда ты мне присылала свои карточки, я так бывала рада, что ты растешь похожей на Лиз; у тебя то же благородство и решительность в манерах. Ну, а я терпеть не Могу говорить одно, когда все знают, что я думаю другое. Что толку лицемерить? Если женщину заставляют вести такую жизнь, незачем притворяться, что она какая-то иная.