Лексикон таємних знань

Він вчився у Львівському університеті, брав участь у студентському русі 1989 - 1991 років, працював учителем, барменом, сторожем, радіоведучим. Але головне покликання Тараса Прохаська (нар. 1968 р.) - література й журналістика. Його твори виходили друком не тільки українською, але й польскою, англійською, російською, німецькою мовами, і були відзначені кількома престижними преміями й нагородами. У цій книзі немає чіткого сюжету, жорстокої прив"язки до часу й простору, пафосу й спроб "навчити...

Рейтинг LiveLib

3,9

59 оценок

5
42%
4
27%
3
15%
2
12%
1
3%

Ваша оценка

Прочитали 62Хотят прочитать 56

Рецензии

sireniti8 декабря 2022 г.
...те, що минає, не є минулим, поки пам'ять шкіри і згинів відчуває дотики
Напевне ця книга доволі крута. Напевне тут багато сховано неймовірно цікавих думок і тонких психологічних рішень. Можливо, вона повна мудрості і змісту. Але не для мене. Або, правильніше, сьогодні не для мене.
Сьогодні оці всі філософські премудрості мене не беруть. Я вже і сама кому завгодно можу насипати цілу пригорщу.
Ми досягли дзену, готуючи своїм коханим обіди без світла і газу.
Ми вміємо запалювати такий вогонь в серцях, що від нього палають дупи ворогів.
Зіроньки з неба не дістаємо, ми самі їх доставляємо на небо.
Наші Анни не лежать томно з сигаретами в зубах, напівроздіті і еротичні, вони сексуальні з банкою огірків в руках и з відьмовським поглядом - Не займай!
Ну а кава, сигарети, наркотики і секс давно вже не саме інтригуюче в книжках. Як і питання смерті і сенсу життя.
Перевод.
Наверное, эта книга довольно крутая. Наверное, здесь много скрыто невероятно интересных мыслей и тонких психологических решений. Может быть, она полна мудрости и какого-то очобого содержания. Но не для меня. Или, вернее, сегодня не для меня.
Сегодня эти все философские премудрости меня не берут. Я уже и сама кому угодно могу насыпать целую пригоршню.
Мы достигли дзена, готовя своим любимым обеды без света и газа.
Мы умеем зажигать такой огонь в сердцах, что от него пылают задницы врагов.
Звездочки с неба не достаем, мы сами доставляем их на небо.
Наши Анны не лежат томно с сигаретами в зубах, полураздетые и эротичные, они сексуальны с банкой огурцов в руках и с ведьмовским взглядом - Не трогай!
Ну а кофе, сигареты, наркотики и секс давно уже не самое интригующее в книгах. Как и вопрос смерти и смысла жизни.
Читать далее
36
294
drunk_flower9 апреля 2010 г.
Одна из любимых книг. Размеренность и тягучесть языка, простые сюжеты. При прочтении создается ощущение полусна, где все возможно.
9
152
Kaja27 ноября 2013 г.
Нудоота...
«Лексикон» потрібно читати у ситуації безваріативності та тотальної безвиході. Коли ти опинився у плацкарті в компанії не надто інтелектуальних/веселих/балакучих супутників, шах/доміно/карт ніхто не прихопив, твій телефон/айфон/смартфон розряжений, а за вікнами мелькає лише степ, що навіть подивитися нема на що. Або коли зимовим вечором вимкнули світло, нема пристроїв на кшталт ноутбуку, а є лише недопалок свічки і вона – збірка «Лексикону таємних знань». Або у Сибіру, в Карпатах, у Тибеті, без благ цивілізації та людей, коли всі думки вже обдумані, мрії вимріяні, а голоси в голові стихли та занудилися. Коли нудьга підступає до горла та душить своїми великими, страшними лапами – треба хапатися за цю книжку.
Тільки тоді, у сутінках, у самотності, можна осягнути всю загадковість цієї незрозумілої прози.
На жаль, ніхто мене не попередив про особливості сприймання, і я, ознайомившись з рецензією у «ШО», завчасно озброїлась горнятком кави. Горнятка було мало, бо на цю нудоту не вистачило б і кількох відер тієї кави, що своєї солодкістю набагато приємніша за в’язку збірку.
Мабуть, каву радили, щоб не заснути. Точно, як же я не здогадалася…
Читать далее
8
329

Все рецензии

Цитаты

robot18 февраля 2017 г.
Maksym Hruščenko:
Редукувати події власного життя, власний досвід до фундаментального, до кількох визначальних фраґментів, до того, в чому певний, що було насправді, того, що згадується зразу, чого не можеш придумати чи уявити, бо в тому є якась дрібниця, яку неможливо вгадати, не знаючи, не відчувши, і неможливо навіть вирахувати, який саме тропізм надає відчуття живості всій системі, редукуватися до кількох сцен, ультраструктури яких відразу ж забулися, до жінки, якою є всі інші жінки порізному, до води, без якої неусвідомлено нудишся, до вітру з вигаданим запахом, якого не віднайдеш, до болю, після якого живеш без жодного страху, який потім виявляється кульмінацією твоєї історії, до холоду, який забирав тіло, даючи можливість душі потривати без опори, іти через сад, квітничок на балконі, вихід на хребет, літнє купання, змерзла нічна кава, запах великої кількості книжок, кілька доторків, що змінювали світогляд, осіннє зривання яблук, триматися всім тілом на скелі, розглядати через мікроскоп будову клітини, забувати слова, придумувати потаємні лексикони властивостей й ознак, зрушуються і вертаються стіни і стеля у світлі лікарняного нічника, а якась чиста речовина входить просто у вену, а тіні стають тягарями (і відчуття того, що живий, тим сильніше, чим більша редукція переліку одночасних відчуттів).
Читать далее
1
230
triNETi13 июля 2014 г.
І що дивно: лягаючи спати, завжди забути за ніч те, про що думав, а зранку не потрібно нічого, щоб безперешкодно думати так само далі. І ніщо не забувається через ніч.
1
152
flomaster228 января 2014 г.
Але що таке осінь? Осінь - привид.
Або: осінь - привід.
Або: осінь - це провід.
Спалене літо
1
130