Мантра-омана

Не віриться що ця книга отримала Гран-прі від "Коронації слова". Якщо тепер кожного початківця в пробі пера з його нескінченним запасом нецензури, вічними згадками про секс та вільгарними жартами, нагороджують літературними відзнаками то думаю в кожній сім'ї знайдеться мінімум по претенденту на звання золотого письменника України. Все більше переконуюсь, що в нашій країні дуже небагато авторів пишуть звичайною літературною мовою без колоритного різноманіття словесного непотребу. І це дійсно засмучує... Головна героїня "Мантри-омани" на ім'я Євпраксія (мати оригіналка) фарбована білявка 27 років з розкішним тілом і набитою шафою дизайнерських лахів. Працює редактором у видавництві, підробляє натурницею. На перший погляд стервозна, егоїстична, самозакохана, вона як і будь-яка жінка має любляче серце, яке хоче кохати і бути коханою. Та відтепер ще й самотня, тому що хлопець Влад, якого вона дійсно кохала, покинув її через зраду з начальником видавництва. Пустоту самотності в душі заповнює її побитий життям кіт, якого вона віднайшла на вулиці і якого назвала просто кіт (оригінальність отримала від мами по спадковості). Та ще чорніша полоса її життя починається тоді, коли кожної ночі у сні до неї приходить Ловець снів, який підштовхує до самогубства... Відчувається, що авторка велика шанувальниця фільмів (особливо з чоловіками-красенями) та рекламних роликів. Постійні згадки про голівудських акторів та рекламних товарів були в книзі зайвими. Та один плюс (визнаю) все ж таки був: це містичний сюжет, через що хотілось знати продовження подій. Радити для обов'язкового прочитання не буду. Так як в кожного своя думка і смак. Когось захопить, а хтось залишиться розчарованим. А що ще гірше, байдужим.

У цьому романі намішано багато чого вже давно відомого й прожитого/перечитаного: тут вам і історія Ромео та Джульєтти (авторка навіть залишає ім’я героя без змін), і Попелюшка з Принцом, і «життя після життя», і давно забуте прагнення людини «вибитися в люди», обігране з різних сторін (талант vs секс), а ще такі рідні й зрозумілі багатьом реалії 90-х, коли вже хотілося чогось крутого, надивившись перших безсмертних «Твін Пікс» і «Санта Барбари», але з/плати вистачало хіба на жуйки «Love is…». Вона справді кохала його, а він – її. Вона й справді була самовпевненим стервом, як написано в анотації, але він примусив її дивитися на світ інакше – з висоти 50 поверхів, з денця очей, з картини. Чому ж так багато в чому оточуючі вважають себе досвідченішими й краще знають, як краще нам жити? І чому ми самі собі не дозволяємо бути щасливими? Ця історія розказана начебто від імені головної героїні, але з такою самоіронією, з таким цинізмом, що й справді починаєш вірити у вічне кохання й захисні реакції організму/мозку на всякий непотріб та стреси. Дуже оманлива й справді провокаційна книга. Містична, проте, як на мене, у ній більше справжнього, чесного й повсякденного нашого життя, аніж в «милі», яке спливає екранами наших телевізорів. Я справді не очікувала, що мені настільки сподобається книжка невідомої мені авторки, але ж «Коронація слова», та ще й майже десятиліття тому – це ознака якості.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

В этом романе намешано много чего уже давно известного и прожитого / перечитанного: тут вам и история Ромео и Джульетты (автор даже оставляет имя героя без изменений), и Золушка с Принцем, и «жизнь после жизни», и давно забытое стремление человека «выбиться в люди», обыгранное с разных сторон (талант vs секс), а еще такие родные и понятные многим реалии 90-х, когда хотелось чего-то крутого, насмотревшись первых бессмертных «Твин Пикс» и «Санта Барбары», но з / платы хватало разве что на жвачки «Love is ...». Она действительно любила его, а он - ее. Она действительно была самоуверенной стервой, как написано в аннотации, но он заставил ее смотреть на мир иначе - с высоты 50 этажей, со дна глаз, из картины. Почему же так во многом окружающие считают себя более опытными и лучше знают, как лучше нам жить? И почему мы сами себе не позволяем быть счастливыми? Эта история рассказана якобы от имени главной героини, но с такой самоиронией, с таким цинизмом, что действительно начинаешь верить в вечную любовь и защитные реакции организма / мозга на всякий хлам и стрессы. Очень обманчивая и действительно провокационная книга. Мистическая, однако, на мой взгляд, в ней больше настоящего, честного и повседневного из нашей жизни, чем в «мыле», которое плывет по экранам наших телевизоров. Я действительно не ожидала, что мне настолько понравится книга неизвестного мне автора, но «Коронация слова», да еще и почти десятилетие назад - это признак качества.

Рукописи не рецензуються і не повертаються, бо у видавництві ними підтираються!

(с)особливий гумор Єви. Дебютна книжка Вікторії Гранецької "Мантра-омана" вразила настільки, що від неї не хотілося відриватися, поки не була перегорнута остання сторінка. До цієї книжки я не так часто залпом ковтала романи сучасних українських письменників... вже майже рік пройшов, а я й досі в подробицях можу пригадати сюжет. В цій книжці є над чим подумати, з чого посміятися, кого пожаліти й навіть на кого подратуватися. Роман цікавий, де з містикою переплітається реальне життя й філософські роздуми автора. Я не буду переповідати сюжет, скажу тільки, що Єва - справжня, не те стерво, яким вона була півжиття - взірець для наслідування. Читайте! Читайте й насолоджуйтесь! От тільки обережно, іноді зустрічається нецензурна лайка.