Джури-характерники

У час коли Русь ставала Україною, а княжа дружина вже відійшла в історію. На горизонті замайоріла козацька доба. Січ почнеться з простих відчайдухів-сміливців та таємничих характерників.
Рідна магія, що залишилась лиш в байках, колись була живою та пронизувала буденний світ.
Та як сказав старий ворожбит

І Ви спробуйте побачити у цій історії щось більше, відчуйте себе характерником. Або справжньою козачкою, як Ждана.

Обирати шлях легше, коли знаєш де він починався. А питання війни та дружби з сусідами, нажаль і досі актуальні. Змінюється світ та чи змінюємося ми?

В времени когда Русь становилась Украиной, а княжеская дружина уже отошла в историю. На горизонте показалась казацкая эпоха. Сечь начнется с простых отчаянных смельчаков и таинственных характерников.
Родная магия, осталась лишь в баснях, прежде была живой и пронзала обыденный мир.
И как сказал старый ворожбит

И Вы попробуйте увидеть в этой истории нечто большее, почувствуйте себя характерником. Или настоящей казачкой, как Ждана.
Выбирать путь легче, когда знаешь где он начинался. А вопросы войны и дружбы с соседями, к сожалению до сих пор актуальны. Меняется мир, но меняемся ли мы?

Основные впечатления от этой трилогии я уже изложила в своей рецензии на первую часть "Джури козака Швайки" , но хотелось бы остановиться на некоторых моментах:
а) замечательно показано взросление одних персонажей и старение других. Между действием первой и второй книг прошло несколько лет, и это не могло не отразиться на героях. Написано все реалистично, подмечено тонко - пять баллов.
б) нет никих намеков на слепой национализм по типу "украинцы - хорошие, все другие - плохие". Очень жаль, что некоторая литература о делах давно минувших дней грешит этими перегибами. А здесь все так, как в жизни - нет плохих или хороших народов, есть только плохие и хорошие люди, причем в равных пропорциях и здесь, и там. Лично для меня этот аспект очень важен.
в) иллюстрации меня покорили! Они черно-белые (да и бумага кстати не ахти какая качественная), но постоянное отвисание челюсти и завывания "Ну вот хватает же фантазии у некоторых так рисовать!" мне были обеспечены. Автор этой красоты - Максим Паленко.

To be continued...

9 / 10

Дуже рідко, на жаль, буває так, щоб друга книга серії не поступалася першій. На щастя, цей стереотип не спрацював для 2 книги тетралогії Володимира Рутківського, за яку автор у 2012 році отримав Шевченківську премію.
Книга дійсно дуже цікава. На правду, вона видалася мені навіть кращою за першу частину: там ще тільки "розхитувалися", була своєрідна спроба пояснити юним читачам, чому козаки опинилися "за порогами". Друга книга - це справді розповідь для допитливих, тих, хто не може спокійно спати, міркуючи про те, що ж відбулося далі з героями. Власне, для таких, як я)
Ця книга цікавіша, бо герої змінилися, виросли фізично й морально. Бо це як зустріч із давніми гарними друзями, які ладні на відчайдушні героїчні вчинки, які завжди підставлять дружнє плече й допоможуть. Це хоробрі воїни, справжні козаки в усіх значеннях, що їх ми звикли вкладати в це слово. А ще більшої привабливості набуває твір, коли йдеться про невідоме й фантастичне - про характерництво. То справді цікаво й таємничо, як усе, що не вкладається в голові, коли опираєшся лише на здоровий глузд.
Окремо хочу сказати про ілюстрації, створені Максимом Паленком. Це взагалі окремий діалог із читачем. Неможливо просто ковзнути поглядом по сторінці, доводиться шукати глибокий філософський зміст у кожній картинці. Неймовірно!

А чи й справді існували поміж козаками характерники чи це лише фантазія автора?
Друга частина пригод юних козачат та їх мудрих наставників видалася теж надзвичайно цікавою. Минуло вже п'ять років і Грицик та Санько стали парубками, а ще вправними наїздниками та воїнами. А Швайка навчає їх вивідницьким хитрощам та правил маскування. Вже й у татар встигли побувати.
Дніпрові плавні стали домівкою для козаків, а на самому Дніпрі відбудеться одна з вирішальних битв, де візьмуть участь усі сили козачі.
З'являються й нові герої - це насампред нове покоління джур на чолі з Телесиком, які ще мало що вміють та своєю жагою та впевненістю додають війську сили.
Нарешті доповнюються жіночі образи - на додачу до Санькової мами, яку лише мимоволі згадували з'являється молодичка Ждана. Завзята дівчина, наречена (чия саме, то секрет), що оселяється на острові.
Саме такою і повинна бути дитяча пригодницька література, яку не соромно читати й дорослому.

Наші улюбленці з першої частини трилогії про джур подорослішали -- тепер вони справжні парубки! Грицик став справжнім козаком не гірше Швайки, а Санько навчився містичним премудростям, які навіть дід Кудьма не знав. Але ворог не дає розслабитися -- тож і нашим хлопцям завжди треба бути напоготові.

Географія твору розширюється -- тепер вона охоплює уже всю територію сучасної України, включно з Кримом, зазирає до Туреччини, розповідає про міжнародні перемовини й інтриги. І все було б чудово, якби на Січ не прибилася зграйка малечі, яким аж ніяк не можна всидіти на місці. Вони постійно борюкаються, збиткуються з козаків, а насамкінець, ніби всього попереднього було мало, ще й вигадують усілякі підступи і каверзи...

Як і попередня книга, ця книга буде чудовою історією як для школяра, так і для дорослого. Про козаків та їхні звичаї, побут та вправляння. Тут багато містики, яку можна пояснити доволі раціонально (за бажання, звісно), а ще тут багато гумору і веселощів -- адже саме такою і повинна бути підліткова книга! Наполегливо рекомендую!

Второй роман цикла не менее, а местами даже более увлекательный, чем первый. Главные герои подросли, окрепли, набрались опыта и умений. И теперь им море по колено, и любые трудности — преодолимы.

Это прекрасный образец подростковой литературы. Но наряду с приключениями есть сильные, пронзительные моменты, где воспевается верность дружбе, преданность долгу, отвага. То есть, книга несёт в себе этический посыл. Также приятно, что автор поднимает тему дружбы народов. Казалось бы — православные русичи и мусульмане-татары, столкновение непохожих культур и образа жизни. Однако на примерах бытовых эпизодов раскрывается идея, что в своём большинстве люди хотят мирной жизни, добрососедских отношений, а не вражды и войны.

Очень понравилось, как автор выстраивает сюжетную линию, постепенно накаляя градус интриги и подводя к кульминации. Это выглядело очень естественно. Разумеется, роман не без огрехов. Особенно, что касается способностей казаков навевать, «ворожбить». Но в этом-то и смысл всего романа, ибо характерники — уникальная особенность украинского казачества. И использовать её (пусть несколько преувеличено) в приключенческой книге — самое оно.

И конечно, немногословные, но точные и ясные описания природы: украинская степь, плавни Днепра, прохладные вечера и знойные дни. Ясно себе представляешь, описанное, погружаясь и словно переносясь в конец 15 века, во времена, где только-только зарождалось запорожское казачество.