Игра престолов

... чому, коли ви, вельможні лорди, граєтесь у гру престолів, завжди найбільше страждають невинні?

Нема на світі й наполовину такої страшної істоти, як бездоганно справедлива людина.

З мужнього інформатора користі не більше, ніж з боягузливого лицаря.

Того, хто вступає у гру престолів, чекає перемога або смерть. Середини не буває.

Дивно, як іноді невинні дитячі очі помічають те, до чого лишаються сліпими дорослі.

Якщо людина в себе на грудях малює мішень, то хай начувається: рано чи пізно хтось туди поцілить стрілою.

Правитель, який ховається за спинами найманих катів, дуже швидко забуває, що таке смерть.

Якщо ти відбираєш у людини життя, ти маєш зазирнути їй у вічі й вислухати її останні слова. А якщо не здатен цього витримати, може, засуджений не заслуговує на смерть...

— Говорят, что ночные красотки с рассветом теряют свою красоту, а вино отрекается от своих детей в свете утра.

— Это какая-то ловушка, Ланнистер? Зачем тебе Бран? С чего ты вдруг решил помочь ему?
— Об этом попросил твой брат, а сердце мое полно нежности к калекам, бастардам и сломанным вещам. — Тирион Ланнистер приложил руку к сердцу и ухмыльнулся.