Игра престолов

Мальчишки могут играть с мечами, но брак заключает лорд, понимая, что это значит.

Истинный мужчина делает то, что он хочет, а не то, что он обязан.

— Мои россказни? Нет, мой маленький лорд, они не мои. Сказки эти существовали до меня, останутся и после моей смерти…

Никогда не извлекай свой меч, если не намереваешься немедленно воспользоваться им.

Я вірно уявляю собі свої сильні та слабкі сторони. Моя головна зброя – то розум. У мого брата є меч, у короля Роберта – здоровенний келеп, а в мене – розум… який потребує книжок, щоб зберегти гостроту, як меч потребує гострильного бруска.

– Та навіть якщо малий виживе, то буде калікою. Гірше, ніж калікою. Якимсь покручем. Мені більше до смаку гарна швидка смерть.
Тиріон у відповідь знизав плечима, так що добре стало видно, які вони криві.
– Від лиця покручів, – відповів він, – насмілюся не погодитись. Смерть рішуче кладе край усьому, тоді як у житті завжди лишаються можливості.

– Так нечесно!
– Чесно взагалі не буває, – відповів Джон.

– Ніколи не забувай, хто ти є, бо світ однаково не забуде. Зроби зі своєї суті силу, а не слабкість. Викуй з неї такий собі обладунок, і ти вирвеш у ворогів з рук зброю.

Син – не те саме, що батько.

Є старі рани, які не гояться з часом, а починають спливати кров'ю від бодай одного нерозсудливого слова.