С этим я справлюсь

Грэм Уинстон

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,1

35 оценок

5
43%
4
40%
3
9%
2
6%
1
3%

Ваша оценка

Прочитали 42Хотят прочитать 59

Рецензии

Аноним24 декабря 2024 г.
Классная книга, мне очень хорошо легла в настроение, даже некоторый затяжной нечитун подлечила. Честно говоря ожиданий больших у меня не было, видела что оценки хорошие, но понимаю что этот показатель не всегда объективен.
Вообще жанр прописан как триллер, но по мне это микс разных жанров, тут и детектив и драма, психологическое, даже романтика. По атмосфере чем-то напомнило детективы Жапризо, где тоже главные героини женщины-авантюристки. Но, на удивление, хоть книга и написана в 1961 году, она показалась очень современной. Не по стилю изложения, а по отношению героев к ситуации.
В “Марни” хорошо раскрыта тема свободы женщины. Не в социальном плане, хотя и это тоже, а больше внутреннем, как девочек с детства ломают, сажают в рамки “хорошести”, "чистоты", умению угождать и быть покладистыми. Но кто-то может подстроиться под эти рамки и чувствовать себя вполне счастливой, а кто-то, как героиня скорее оборвет жизнь, чем прогнется под обстоятельства.
Я не люблю когда в книгах романтизируют преступников, ищут им оправдание и позволяют уйти от ответственности, но здесь мне показалось автор нашел хороший баланс между жалостью к героям и справедливому возмездию.
Открытый финал тоже показался очень к месту, наверное каждый сам может додумать что произошло с Марни. Возможно, она смогла выкрутиться из ситуации и привлечь симпатии на свою сторону, возможно она полностью покорилась и поняла что искупление это часть лечения. Я склоняюсь ко второму, хочется верить, что какой бы сложный пусть впереди не был, она перерастет свои травмы и сможет стать счастливой.
Читать далее
4
94
Аноним6 февраля 2023 г.
головна героїня, Марні, постійно змінює своє ім'я і переїжджає після того, як вчергове вкраде гроші зі свого тимчасового місця роботи. але одного разу закоханий у дівчину власник друкарні, в якій вона працювала, знаходить її і обіцяє нікому нічого не розповідати про вкрадену суму, якщо Марні вийде за нього заміж.
відразу видно, що книжка стара, тому що в наш час цифрових технологій сумніваюсь, що Марні змогла б настільки легко втікати від відповідальності. але мені було трохи нудно не через це. книжка занадто довга: і зав'язка, і переживання Марні в середині історії, і навіть кінцівка затягнуті. а ще мене розчарувало те, що книжку всюди подають, як трилер, але насправді це психологічно-кримінальний роман зі слабеньким відлунням трилеру.
найцікавішою особисто для мене була якраз психологічна сторона історії, переживання sex repulsed Марні (впевнена, що вона ароейс, representation matters!), її прийоми в психіатра, ставлення чоловіка до жінки і тд.
не впевнена, що комусь пораджу цю історію, якщо мене просто запитають якісь книжкові рекомендації, але, загалом, мені сподобалось, і я могла рілейтнутись до Марні, а я люблю відчувати такі емоції при прочитанні.
Читать далее
3
255
Аноним9 мая 2021 г.
"Марні" — це не сучасна проза, тому є у ній певний шарм, притаманний літературі минулого століття. Роман написаний 1961 року, екранізований Альфредом Гічкоком у 1964.
⠀
Це історія про дівчину, чиє минуле — одна суцільна загадка, таємниця. Вона настільки заплуталась у своїй брехні, що й сама не знає, хто вона насправді. Книга нагадала мені фрагментами фільм "Впіймай мене якщо зможеш", а саме — головного героя, який постійно кудись біжить і проживає не одне життя.
⠀
А за стилем та атмосферою — "Ребекку" Дафни Дюмор'є. Та ж таємничість, невимушена напруженість.
Не знайшла в букстаграмі відгуків на "Марні" і аж засмутилась: тут є про що поговорити! У головної героїні — купа тарганів в голові і темних дір у минулому, вона шарахається від дотиків, постійно бреше і не знає, чого хоче. Іноді плаче. Дратує.
А іноді її дуже шкода, бо історія не стоїть на місці, героїня поступово, неквапливо розкривається перед нами.
⠀
Низка подій, ланцюжок епізодів, зустрічі з психотерапевтом наштовхують на думки, що у Марні багато спільного з героїнею роману Сильвії Платт, аніж просто з божевільною жінкою. Бо під кінець історії стають видимими і дитячі травми, і причини її замкнутості.
⠀
Люблю такі романи. Де багато самокопання, спроб пояснити поведінку, де йде розповідь від першої особи, де є загадки, таємниці і дивна людська поведінка, яку протягом історії постійно намагаєшся пояснити.
⠀
От тільки відкриті фінали я не люблю.
Все-таки мені більше до душі, коли автор сміливо ставить крапку, а не те, що сталось наприкінці книги "Марні".
Читать далее
3
231

Все рецензии

Цитаты

Аноним6 декабря 2020 г.
"Суспільство вирішує, що можна, а чого не можна. В'язницю створили, не питаючи мене. Полювання створили, не питаючи лисицю".
1
1,3K
Аноним7 января 2021 г.
Люди повсякчас починають ненавидіти те, що доводилося в собі придушувати.
0
134