«Силою зламайте расову зарозумілість німецьких жінок, візьміть їх як заслужений трофей!»
Сексуальне насилля під час воєнних дій – одна з форм впливу на окупованих територіях. Його можуть зазнати і старі, і малі, але, звісно, найбільше потерпають жінки та дівчата. Габі Кьопп у 1945 році, коли радянська армія «побєдоносно крокувала» Німеччиною, було 15 років. Коли наступ став загрозливим, її сім’я вирішила виїхати з рідного містечка у Західній Прусії. Але у дорозі потяг «зустріли» і Габі загубила решту рідних. Вона тікає у сусіднє село з наміром переховатися, а потім рушити на пошуки своїх. Але у селі вона була не одна, і як місцеві, так і такі ж самі біженці, як і сама дівчина, - всі намагалися вижити. На свою біду, Габі була одна-однісінька, що дозволило іншим жінкам віддати її у жертву зголоднілим за жінками солдатам…
Ця книга основана на щоденнику, який Габі почала вести у 1945 році. Вона написана 60 років потому, тому деякі моменти можуть бути сумнівно-достовірними. Проте головного вони не міняють: за статистикою протягом WWII біля 2 мільйонів німкень, жінок і дівчат, були зґвалтовані «визволителями». Але ця тема у суспільстві була під неоголошеною забороною, тому кожна з цих жінок і дівчат переживали цей жах самі й «у собі». Лише 2 тижні описані у щоденнику, але жах, сором, фізичний та психологічний біль Габрієлє несла все подальше життя. Її фактично вмовили на написання цієї книжки як варіант терапії.
9 понравилось
