Як там то кажуть: "Треба вміти закривати нудну книгу, йти з поганого кіно і розлучатися з людьми, які вас не цінують". Так от, поговоримо саме про перший випадок. Власне, повість (саму "Комашину тарзанку") я прочитала, а від оповідань настільки воротило, що вже перепрошую... Можливо, я чогось не розумію, але ця книга, як на мене, для тих, кому за. Динаміки ви не дочекаєтеся. Це такі прості роздуми відчайдушних людей. Підіть на лавку до сусідки похилого віку, може, почуєте те саме. Написано імпресіоністичною манерою, тут другорядні імена й події, головні герої - емоції й відчуття. Повість занадто спокійна, не беріться читати перед сном. Наталка Сняданко не винайшла велосипед, пишучи про буденні речі. Такий собі посібник для тих, хто у відчаї й не збирається з нього виходити. Хочу додати, що видавництво теж поганої якості. Ніколи б не придбала, якби не подарували.
6 понравилось
