
100 лучших шедевров Украинской Литературы
PartY_ForeveR
- 101 книга
Это бета-версия LiveLib. Сейчас доступна часть функций, остальные из основной версии будут добавляться постепенно.

Ваша оценка
Ваша оценка
Прочитавши збірку поезій українського неокласика Максима Рильского можна простежити всю історію формування його таланту: від 1910 - першого вірша, першої збірки (автору на той час було 15 років) до зрілих філософський спогадів про минуле, розмірковування про сучасне у 50-60тих роках. Його поезія надзвичайно лагідна, лаконічна. Як людина, він прагне осягнути це життя, знайти істину.
Вірш "На білу гречку впали роси..." із ранньої творчості - датується 1917 року. Звучить мотив розлуки, настрій сумний. Хоча про розставання автор говорить лише у одній строфі "ти не прийдеш, не прилетиш", ми розуміємо, що відбулася розлука з коханою дівчиною, і ця печаль і біль вона ще довго буде відлунювати в серці молодого хлопця: "і тільки дальними піснями В моєму серцю прозвениш" ( на що вказує використання дієслів у майб. часі). Харарктерна особливість Рильского - метафоризація образу людини, сум передається через природу, а осінь, ототожнюється з кінцем: "..бджоли отгули..Замовкло поле.."
Вірш "Яблука доспіли, яблука червоні.."(1917) неймовірної краси. Він пройнятий ліризмом, інтимністю, тихим сумом за коханням, яке вже минуло. Але попри сум автор не жаліє: "Вміє розтаватись той, хто вмів любить" - мудрі слова. Знову ототожнення людьских емоцій, почувань із природою. Кохання порівнюється із доспілими яблуками. Вже пройшла пора кохання Його та Її, і його "зірвали радісні вуста", тобто, все добре було, але вони відчули обидва, що більше не має куди йти, закінчилась їх стежка, доспіла їх любов: "Ти мене, кохана, проведеш до поля. Я піду - і, може, більше не прийду" - варто зупинись саме тієї миті, коли кохання є, але розумєш, що воно вже вичерпало себе. І краще піти зараз, ніж діждатись часу "гниття". Ліричний герой не сумує, а навпаки, для нього все йде, як і було до цього, 2Гей, поля жовтіють, і синіє небо..". Почуття любові порівнюється із тремом гілки на сонці, яка від проміння стає золотою - тобто, людина від любові стає кращою. І навіть задля цього потрібно закохуватись.











