Вибрані поезії

Максим Рильський

Рейтинг LiveLib

4,0

14 оценок

5
29%
4
57%
3
7%
2
7%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 20Хотят прочитать 3

Рецензии

Lara_Dorren13 сентября 2011 г.
Прочитавши збірку поезій українського неокласика Максима Рильского можна простежити всю історію формування його таланту: від 1910 - першого вірша, першої збірки (автору на той час було 15 років) до зрілих філософський спогадів про минуле, розмірковування про сучасне у 50-60тих роках. Його поезія надзвичайно лагідна, лаконічна. Як людина, він прагне осягнути це життя, знайти істину.
Вірш "На білу гречку впали роси..." із ранньої творчості - датується 1917 року. Звучить мотив розлуки, настрій сумний. Хоча про розставання автор говорить лише у одній строфі "ти не прийдеш, не прилетиш", ми розуміємо, що відбулася розлука з коханою дівчиною, і ця печаль і біль вона ще довго буде відлунювати в серці молодого хлопця: "і тільки дальними піснями В моєму серцю прозвениш" ( на що вказує використання дієслів у майб. часі). Харарктерна особливість Рильского - метафоризація образу людини, сум передається через природу, а осінь, ототожнюється з кінцем: "..бджоли отгули..Замовкло поле.."
Вірш "Яблука доспіли, яблука червоні.."(1917) неймовірної краси. Він пройнятий ліризмом, інтимністю, тихим сумом за коханням, яке вже минуло. Але попри сум автор не жаліє: "Вміє розтаватись той, хто вмів любить" - мудрі слова. Знову ототожнення людьских емоцій, почувань із природою. Кохання порівнюється із доспілими яблуками. Вже пройшла пора кохання Його та Її, і його "зірвали радісні вуста", тобто, все добре було, але вони відчули обидва, що більше не має куди йти, закінчилась їх стежка, доспіла їх любов: "Ти мене, кохана, проведеш до поля. Я піду - і, може, більше не прийду" - варто зупинись саме тієї миті, коли кохання є, але розумєш, що воно вже вичерпало себе. І краще піти зараз, ніж діждатись часу "гниття". Ліричний герой не сумує, а навпаки, для нього все йде, як і було до цього, 2Гей, поля жовтіють, і синіє небо..". Почуття любові порівнюється із тремом гілки на сонці, яка від проміння стає золотою - тобто, людина від любові стає кращою. І навіть задля цього потрібно закохуватись.
Читать далее
6
391