39 ключей. Книга 2. Фальшивая нота

-Это же настоящий клавесин Моцарта! Он играл на нем, когда ему было всего три года! Ты только представь себе: ты еще ходил в подгузниках, когда маленький Моцарт трогал эти клавиши и слушал, как "эти ноты нравятся друг другу"!
-Может, Моцарт тоже тогда носил подгузники. Если ты гений, это еще не значит, что ты умеешь ходить на горшок.

-Что с ним? -Он умер... -Правда?!
-Да нет же глупый! Он спит! Возможно...

"Если ты проиграешь хотя бы один раз, это станет привычкой. А там и не заметишь, как ты уже лузер."

Люди які посміхаються тобі в очі, називають тебе сестрою, а самі в будь яку мить готові завдати тобі удар в спину.

Вона почула якись крик не зразу усвідомивши, що це був її власний голос.

Невже у цій грі ризик може бути смертельним? І чи має вона право ризикувати собою і життям свого брата заради того щоб отримати ключ??

Немов тисячі дрібних фрагментів склалися в одну велику картину. Як пазл: спочатку тобі здається що ти нічого не розумієш і раптом все складається одне до одного і ти неначе починаєш бачити