Метелики на шпильках. Б’є восьма. Повнолітні діти

Три повісті Ірини Вільде "Метелики на шпильках", "Б'є восьма" і "Повнолітні діти""стали у свій час етапним явищем у розвитку модерного стилю в українській літературі. Це був свіжий струмінь психологізму, легкої грайливости слова, химерности образу, а заразом"маніфест нової жіночности. Цикл є своєрідним "епосом Юности", художнім міфом про Чернівці, віконцем у ментальний світ західноукраїнської молоді міжвоєнної доби. У первісному варіянті ці твори не перевидавалися.

Рейтинг LiveLib

4,2

64 оценки

5
53%
4
33%
3
11%
2
3%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 66Хотят прочитать 48

Рецензии

mblshka
25 июня 2012
В рамках флэш-моба "Спаси книгу - напиши рецензию"
Эту книгу я в детстве перечитывала несколько раз, в разном возрасте и с разными переживаниями, мы с ней сроднились, и сейчас я расскажу почему. Это история о девушке, которая уехала учиться в городскую гимназию, о её первой любви, переживаниях, взрослении, семье. Сначала лет в 14 я купилась на название, кого в таком возрасте не интересуют истории о подростках? Я, например, рылась в шкафах и читала запоем все, что было. А так как родители учителя, то было много. Книга понравилась. А спустя год, в 15 лет меня решили отправить учиться в другой город, закончить школу. И вот отбывая дома последние летние деньки я достала эту книгу снова, теперь я на нее смотрела иначе. Я читала, чтобы представить, что ждет меня - в чужом городе, без родных, в чужой семье и коллективе. Я ассоциировала себя с главной героиней. А как же иначе, правда? Проходит еще год, теперь я уже дома на каникулах, впереди институт. Боевое крещение городом я прошла, бояться больше нечего, можно оглянуться назад и сравнить. И вот опять я на крыльце, с миской клубники или вишни, листаю пожелтевшие страницы.
Последний раз я читала книгу больше 10 лет назад, поэтому не смогу написать так подробно, как хотелось бы. Сюжет разворачивается в небольшой деревне на Буковине (Западная Украина), во времена большого политического напряжения между Украиной и Румынией. Дарка, я не помню точный возраст, лет 14-15, должна уехать учиться в гимназию, в Черновцы. Жить она будет на квартире, на полном пансионе. Уезжает вместе с подругой. Как потом кажется, подругой ли? Также в город в мужскую гимназию едет молодой человек, в которого она влюблена, но не уверена в ответных чувствах. Дарка ревнует его к городским девушкам, но боится обнаружить свои чувства. Они ей кажутся недостойными. В деревне остаются любимые родители, бабуля, скоро должна родиться сестренка. В деревне сильно политическое давление, в городе оно еще сильнее. В гимназии румынские учителя, девушки должны вести себя и думать в соответствии с режимом. Не всем это удается. Дарке приходится научиться различать истинные ценности, как любовь, дружба, верность себе. Потом будет еще одна гимназия. Еще дальше от дома, с еще большими условностями. И через нее придется пройти девушке с достоинством, не сломаться в своих взглядах на царящую кругом несправедливость.
Несмотря на очевидную политизированность романа для меня все же книга не о том, она о девочке, которой в так называемом переходном возрасте выпало много переживаний, о становлении ее характера, о любви - любви к семье, родине, дому.
Эта книга - взрослое детство. Иногда хочется в него вернуться.
Читать далее
30 понравилось
1,4K
Nina_M
24 июня 2019
Нарешті прийшла пора ознайомитися з творчим доробком Ірини Вільде (Дарини Макогон). І починаю я з повісті, що є одним із дебютних творів письменниці. У ній пані Дарина розповідає про нелегке дорослішання дівчини, яка балансує на межі між дитинством та дорослим життям, відчуває себе то маленькою дівчинкою, якій хочеться, щоб нею опікувалися, то молодою дівчиною, яка вперше пізнала почуття кохання.
У творі виразно відчутні ті ж мотиви, якими сповнений роман Валер’яна Підмогильного Місто : вагання молодої людини, психологія дорослішання, розрив між селом і містом. Мені видається, що авторка писала своїх "Метеликів" уже після прочитання романа В. Підмогильного.
Разом із тим роман виразно "жіночий": тонкі жіночі почуття, химерні грайливі образи і разом із тим відстоювання можливості жінки бути самостійною.
Як на сучасну класифікацію, ця повість виразно належить до літератури для підлітків, для тих, хто тільки намагається розібратися у власних почуттях і переживаннях. Не знала, що в українській класичній літературі є твори такого ґатунку. Обов’язково прочитаю, як склалося життя Дарки пізніше.
Для тех, кто читает на русском
Дальше...
Наконец пришла пора ознакомиться с творчеством Ирины Вильде (Дарьи Макогон). И начинаю я с повести, которая является одним из дебютных произведений писательницы. В ней автор рассказывает о нелегком взросления девушки, которая балансирует на грани между детством и взрослой жизнью, чувствует себя то маленькой девочкой, которой хочется, чтобы ее опекали, то молодой девушкой, которая впервые узнала чувство любви.
В произведении явственно ощутимы те же мотивы, которыми полон роман Валерьяна Пидмогильного Місто : колебания молодого человека, психология взросления, разрыв между селом и городом. Мне кажется, что автор писала своих "Бабочек" уже после прочтения романа В. Пидмогильного.
Вместе с тем роман отчетливо "женский": тонкие женские чувства, причудливые игривые образы и вместе с тем отстаивание возможности женщины быть самостоятельной.
По современной классификации эта повесть определенно принадлежит к литературе для подростков, для тех, кто только пытается разобраться в собственных чувствах и переживаниях. Не знала, что в украинской классической литературе есть произведения такого рода. Обязательно почитаю, что сталось с Даркой позже.
Читать далее
25 понравилось
1K
sawynia
18 июля 2011
Прочитала книгу вдруге .
Перший раз прочитала, коли була в підліковому віці і це було саме те, що мені бракувало в той час.
Читаючи книгу зараз , на деякі підлікові речі дивлюсь спокійніше...але не перестаю дивуватись як авторка змогла передати все те, що я відчувала у 14-16 років , до хлопців, до школи, до батьків. Наскільки, вона допомагає, через переживання головної героїні, розібратись в собі.
При цьому книга така пристойна, хоча автор пише і про менструацію, і про перший поцілунок, і про поводження з хлопцями, і про те, що дівчина має мати гордість і багато-чого іншого ...що так хвилює молоду людину ...а дорослі ..якось соромляться про це говорити... навіть в наш сучасний час.А ще книга вчить патріотизму, оскільки , події відбуваються у часи , коли Буковина була під Румунією.
Книгу раджу всім кому 14-17 років(книга орієнтована на дівчат) та батькам (дати прочитати свом дітям(дівчаткам)), які цього віку. При цьому вона дуже легка в читанні і тому підліток її захоче дочитати до кінця.

P.S. Не можу зрозуміти відчуття, що читаю книгу вперше... майже нічого знайомого не зустрічається в сюжеті. Вперше прочитала її видану ще за союзу.... може вона тоді була сильно "відкоректована" ? Тому раджу купити, нове видання за 2007р.
P.P.S. Здається, розібралась з тим питанням. За Союзу було видано 5-ти томник Ірини Вільде, який є в мене вдома. Один з томів називається "Повнолітні діти", який містить всю історію про головну героїню Дарку від 13-ти до 15-ти років її років життя. У 2007 році Дрогобицьке видавництво видає книгу, де вказано, що початково Ірина ВІльде написала 3 автобіографічні повісті , які вони об*єднали в одну книгу "Метелики на шпильках". при цьому повністю зберегли оригінальність мови ВІльде, яка написала ці оповідання в 30-тих роках 20 ст. Ці оповідання теж розповідають про ту ж Дарку, тільки третє з них, розповідає про неї у 22-літньому віці. ВІдчуття різниці в мене було тому, що видання цих повістей за Союзу сильно рецензовані. Але це не впливає на історію про дівчинку..тільки на загальний фон політичної боротьби ( видання за Союзу, показує, що Буковинці хотіли відєднатись від Румунії і приєднатись до Радянської України, а видання 2007 року показу, що насправді буковинці хотіли буди з Західною Україною, яка при цьому мала бути незалежною державою).
Читать далее
14 понравилось
363