Чотири броди

...Коли ти маєш пустку в душі, тоді вся земля стає пустелею.

Хто не мав своєї волі, того приневолюють.

Залазити в чиюсь душу — це таке ж злодійство, як залазити в чужу комору.

Любов спочатку любить, а роздивляється пізніш.

Тим, певне, осінь і схожа на старість; дух прожитого більш владно колишеться над нею, аніж теперішній день.

Як ми не вміємо цінувати простих радощів життя до першого грому, до першого нещастя.

Страшно, коли така людина жде чиєїсь помилки, як ворон крові, і, зрештою, сама стає вороном.

Яка страшна ця хвороба — байдужість! Вона вбиває апарат мислення, сердечний апарат, залишає тільки механічний.

А серце й повинно боліти — і за себе, і за когось. Це якщо ти людина, а но кендюх, який тільки й знає — усе пхати в себе...

Літа ніколи не повертаються до людини, а людина завжди повертається до своїх літ...