Цитаты из книги Ефіопія

В дитинстві в тебе вкладається ненависть. Ненависть — це як здатність їздити на велосипеді: вона з'являється, навіть якщо в тебе немає велосипеда.

Смерть твоя – невелика втрата, просто змінюється оператор, й повільно зникають вхідні дзвінки.

І змучені спекою безробітні чоловіки, здираючи з себе білі майки і стягуючи на ходу чорні ботинки, стрибають у цю холодну хвилю, стрибають в її спасенну вологу і пливуть, пливуть, все далі і далі запливаючи за буйки.

Партизан до тих пір вважається партизаном, доки є ворог, в тилу якого він партизанив.

Людина - істота довірлива, вона потребує ідеалу, потребує стереотипів, замінників, солодкої підміни понять.

Мегаполіси в серпні схожі на концертні зали, з яких щойно вивалила публіка, залишивши по собі голоси. Міста в серпні тихі й легкі, на вулицях хороша акустика, чути музику з барів і рух нічної підземки. Серпневі вечори — найкращий час для вуличних прогулянок і квартирних крадіжок.

Мужніх чоловіків очікує довге життя, веселі жінки й легке похмілля.

Всі потерпають від спраги, і що робити по такій спеці, як не напиватись.

І я хотів би в кінці життя Купитись на цей солодкий обман, перш ніж відчалити без вороття, перш ніж пірнути в чортів туман.

Сидіти й пити своє вино. Дивитися смерті в просте лице з друзями, котрі все знають давно, знають, але не говорять про це.

Ставати у залі під грушу й бити її до нестями, ніби це справді вона винна в твоїх проблемах.

Євросоюзом керує сволота. Вони говорять: "Свобода, свобода", а піди-но купи нормальну траву.

В країні стагнація і мудацтво, лібералізм і продажне лівацтво, і неясно, що нас трима на плаву.

І озирнувшися нараз посеред тиші і огрому, я пригадав раптово вас і говорив собі самомму, що в цьому остиганні доль усе вирішує випадок.

І життя моє котиться, ніби колесо, не маючи жодного інтересу, солодкими яблуками по укосу, теплими хвилями на Одесу.

Радість - це те, що дається з боєм. Ні краплі смутку, ні краплі сумніву.

Час працює на мене - він мене убиває.

Людина найбільш чесна саме в дитинстві, коли, потрапивши до капкана, перегризає блискучими брекетами власну лапу, аби не запізнитись на вечірні мультфільми.

Вона сказала: — Дай сюди руку. Ось тут, дивись. Ті ділянки, де шкіра неушкоджена, зберігають усю позитивну інформацію. А все гівно, яке ти вижер за життя, відкладається в шрамах. Чим більше гівна — тим глибші шрами. — І чим глибші шрами, — сказав я, — тим більше було гівна. — Точно, — сказала вона, — все в шрамах, вся темінь світу.

Я знав, що нічого, окрім образ не знайдеш у ваших речах. Час – це лиш те, що кожен із вас вмістив у своїх очах.

Тому що смерть відпускає тих, за ким немає боргів, хто плив у трюмах залізних своїх до ламких берегів.

Тому що і кров у кожному з нас вертається без кінця, перекочуючись повсякчас через наші серця,

і кожне слово дзвінким піском тримається горла твого, аби ти міг своїм язиком вимовити його.