Кулінарні фіґлі

А мені сподобалась. Хоча для Матіос це незвично простенька книга. Але який колорит! Яка любов до рідної землі і взагалі до людей.
Можливо, комусь вона може здатися занадто відвертою, аж ніби надто панібратською, але зате тут немає фальші. Немає показушності. Все просто і скромно.
Вам дадуть пораду, смачно нагодують, розвеселять. Деколи буде трошки сумно. Це як наче попасти додому після довгої відпустки.

Всі до одного рецепти я собі зберегла, книга вийшла вся в стікерах, гарненька, ніби україночка у віночку.
Що ще можу сказати?
Рекомендую всім любителям смачно поїсти.
Тим, хто дружить з гумором - читати обов'язково.
Якщо ви тільки збираєтесь заміж, або ж початкова домогосподарка - обов'язково.
Навіть якщо ви ґаздиня зі стажем, все одно буде цікаво.
Але!
Снобам не читати.
На голодний шлунок не читати.
Українофобам не читати.
Коли поганий настрій - а хто зна? Спробуйте.
А я піду картопельки підсмажу.

Перевод.

А мне понравилась. Хотя для Матиос это необычно простенькая книга. Но какой колорит! Какая любовь к родной земле и вообще к людям.
Возможно, кому-то она может показаться слишком откровенной, зато здесь нет фальши. Нет показушности. Все просто и скромно.
Вам дадут совет, вкусно накормят, развеселят. Порой будет немножко грустно. Это как попасть домой после долгого отпуска.

Все до одного рецепты я себе сохранила, книга получилась в стикерах, хорошенькая, будто украиночка в веночке.
Что еще могу сказать?
Рекомендую всем любителям вкусно поесть.
Тем, кто дружит с юмором - читать обязательно.
Если вы только собираетесь замуж, или же начинающая домохозяйка - обязательно прочитайте.
Даже если вы хозяйка со стажем - все равно будет интересно.
Но!
Снобам не читать.
На голодный желудок не читать.
Украинофобам не читать.
Когда плохое настроение - а кто знает? Попробуйте.
А я пойду картошечки поджарю.

Я дуже засмучена. З перших рядків книга мені вважалася шедевром живої української культури. А ще й в купі з автентичними украънсько-гуцульскими кулінарними шедеврами. А смачна розтоцька мова. Що може бути краще.

Але книга стала для мене дуже простим та пошлим розчаруванням. Дурні та занадто відверті порівняння їжі з коханцями, занадто прості рецепти без будь-яких подробиць ( однакова пачка магарину скрізь у випічці-це жах) та історіі з приваблювання чоловіків зробили своє діло, я навіть не захотіла дочитувати книгу до кінця.

Дуже жаль.

Имею плохую привычку по книгам составлять психологический портрет автора. В результате чего Матиос была для меня каким-то свежим и громким голосом сучукрлит, потрясающе умеющей затронуть струны души так глубоко и так сильно, что и не подумалось бы, что эти струны во мне еще есть. А в "Фіглях" на меня смотрит обычная украинская жінка, немного более любящая секс и мужчин и в общем раскрепощенная, чем стоило бы отмечать в культурном обществе. И этот диссонанс еще больше портит впечатления от произведения - пошловатенько в плане смысла, простоватенько в плане кулинарии, уроки жизни временами прям пугающее.

И хотя явным плюсом является колорит прикарпатского села, байки и истории из жизни людей, но эти плюсы совсем не перебивают минусы. Спасибо хоть узнала, что правильно произносить МатиОс, а на МАтиос. Я-то была уверенна, что второй вариант.