Роксолана

Дивно влаштована людина: з неймовірною жадібністю гребе вона до себе все на світі, безмірно страждає, коли їй чогось не дістається, але ще більше мучиться, коли не може в той чи інший спосіб позбутися здобутого. Розтринькати гроші, перепаскудити наїдки й напитки, похвалитися таємницями, змарнувати все своє життя.

Нічого немає ворожішого й ненависнішого для жінки, ніж війна.

Людина з владою у руках відрізняється від звичайної так само, як збройний від безбройного.

Тепер переконалася, що дияволи - тисячоликі. Часто й не знаєш, де вони і які.

Ті, хто хоче відректися від свого тіла, намагаються вийти за межі свого єства і втекти від своєї людської природи, - це безумці. Замість обернутися в ангелів, вони перетворюються на звірів, замість возвисится - вони принижують себе...

Прагнемо того, чого позбавлені.

Хуррем не думала про смерть і не боялася її. Смерть не для неї і не для її дитяти. То для інших, найперше для чоловіків. Вони живуть з думкою про смерть, постійною і невичерпною, для них вона буває пишна, або ніяка, а то й ганебна. Жінки не вмирають. Вони просто зникають, як птахи, квіти або хмаринки під сонцем. По собі полишають дітей, життя, цілий світ. Завжди носять той світ у собі, наповнені ним і переповнені, тому й всемогутні.

Человек в этом мире должен иметь свое оружие. Как хищник- клыки и когти, как змея- яд, как бог- громы и молнии, как женщина-красоту и привлекательность.

Женщина умеет делиться на дух и плоть – это ее преимущество над мужчиной, надо всем сущим.