Час смертохристів: Міражі 2077 року

Це роман, якого в нашій літературі ще не було. Роман, якого нам дуже не вистачало. "Час смертохристів/ Міражі України 2077/" — не просто політична антиутопія, хрестоматійний трилер. Це концентрація і художня кристалізація небезпечних тенденцій політичного життя України та й усього світу. За вигадливим авторським гротеском і подеколи фантастичними ситаціями виразно проглядає реальна масштабність можливих геополітичних потрясінь. Широко цитовані таємні документи розкривають цинізм і подвійні станд...

Жанры

Рейтинг LiveLib

3,8

26 оценок

5
38%
4
35%
3
15%
2
8%
1
4%

Ваша оценка

Прочитали 26Хотят прочитать 28

Рецензии

Lourens
19 июля 2015
Прочитав днями книгу Юрія Щербака "Час смертохристів. Міражі 2077 року". Спершу мінімальний екскурс в біографію автора, тому що, як на мене, це важливо: Юрій Щербак - дипломат, екс-посол України в США, Канаді, Мексиці та Ізраїлі, тобто він знає цю "кухню" зсередини.
Також дізнався, що з книгою трапився цікавий випадок: "Напередодні вручення Шевченківської премії за 2015 рік розгорілись неабиякі пристасті, так, 10 лютого 2015 року газета «День» повідомила, що переможцем у номінації «Література» став Юрій Щербак зі своїм трикнижжям «Час смертохристів» (2011), «Час великої гри» (2012) і «Час тирана» (2014), проте вже згодом стало відомо, що переможцем став Юрій Буряк зі збіркою поезій «Не мертве море», а посилання на статтю про Юрія Щербака як переможця було вилучено, а у Шевченківському комітеті було підтверджено, що переможцем став Юрій Буряк".
От так, начитавшись інтриг у книзі, можна припустити, що хтось не захотів такої великої уваги суспільства до даного твору )))) Та це все конспірологія, а тепер про книгу:
Спершу мені здалось, що я читаю другосортний шпигунський бойовичок - купа незрозумілих подій, дивний непояснений світ, купа арбевіатур і організацій, які не тримаються в голові, але потім потроху все почало ставати на свої місця. Напруга почала наростати і з кожною прочитаною сторінкою тільки збільшувалась. Також мені дуже сподобався той факт, що я жодного разу так і не зміг передбачити, що ж станеться далі. Гумор також присутній у книзі - так автор досхочу відривався на абревіатурах. Чого тільки варті УСРАН, УРОД, ДУР, ЄДРОН і інші.
Юрій Щербак не фантаст, тому світ майбутнього у нього справді вийшов дещо дивним, але ж тому ми і читаємо фантастику, щоб побачити/прочитати те, чого ніде і ніколи не бачили. Суть книги якраз не у оболонці, не у вигаданому світі 2077 року, а у наповненні. Оболонка служить лиш папером, на який лягає повідомлення, яке хоче донести автор. У цьому повідомленні можна зрозуміти просту істину - не вірте будь-якій владі. В книзі фактично у жодній змальованій країні немає чесної і справедливої влади, так само, як і зараз у нашому рідному 2015 році. У книзі всім керують банди злодіїв в законі і олігархів, у книзі людей зробили кріпаками навіть де-юре. Мені також було цікаво почитати епізоди з грою розвідок і контррозвідок у книзі - кому, як не колишньому дипломату знати тонкощі у цих справах. Впевнений, що саме так у світі і зараз вирішуються питання - вбивствами, вербуванням, підкупами і т.д. У книзі, написаній у 2011 році розповідається про те, як наша держава стає точкою зіткнення між Конфедерацією Північної Америки і державою під назвою Чорна Орда. Книга написана у 2011 році, Карл! Одні намагаються підкупити керівництво і окуповують території, інші теж намагаються купити керівників і обіцяють військову допомогу. Все відбувається ніби перед очима зараз. Також книга більше чіпляє якраз тому, що вона про нашу країну, а не про якусь далеку, чи про вигадану. Розуєш, що ті всі проблеми України 2077 року певною мірою є і у нас зараз. І закривати очі, казати, що їх немає - не правильно.
Книга рекомендована для прочитання тим, хто ще ходить у рожевих окулярах і вірить, що "хтось прийде і порядок наведе". Як на мене, краще бути песимістичним реалістом і готуватись до гіршого, ніж вірити, що ось прийде нова чесна влада і тоді ми заживемо. Головне в цій книзі - суть, а вона досить глибока.
Мені сподобались деякі цитати:
"- Ну, добре. Повалили владу. Що потім? Яку Україну будувати? — не вгамовувався Гайдук. — Президентську, парламентську, революційно-диктаторську? Яку економіку? Одержавлену? Приватну? Що робити з боргами? З адміністративним поділом? З корупцією? З поліцією?
Капрану не сподобалися ці питання. Він спохмурнів:
Не думав, пане генерале, що ви надаєте цьому значення. Різним формальностям. Наше завдання — знищити існуючу владу. Часу немає на теорії. Невже ви не розумієте, що нас просто винищують?
Розумію.
Скоро від України навіть назви не залишиться. Оля придумала геніальну акцію: «Останній українець». Кожен, кому не байдужа наша доля, уявляє, що він — останній українець у світі. А для того, щоб цього не сталося, відповідним чином діє."

А також:
"- Ви не знаєте цієї землі, не знаєте її пісень, не знаєте, чому люди вмирали за цю землю. Тільки не думайте, що націоналізм — це ненависть до інших. Це любов — до себе, до свого народу і до інших. ... Я чув, з'явився такий рух — «Я останній українець». Це поразка. Ви уявіть, що ви — Перший українець у світі, що у вас все попереду. Почніть писати історію України з чистого аркуша. Чого вам не вистачає? У вас є чесне ім'я, бездоганна біографія. Вам довіряють люди. Вас знають на Заході. У вас і у вашого народу є не тільки майбутнє, але і блискуче минуле: Київська Русь. Велика держава, яка існувала тисячу років тому".
Давайте будемо "першими українцями" і будемо писати нашу історію з чистого аркуша, і допоможи нам Бог, щоб все не скінчилось так, як закінчується перша книга.
Читать далее
6 понравилось
0
447