Країна Мумі-тролів. Книга перша: "Маленькі тролі і велика повінь", "Комета прилітає", "Капелюх Чарівника"

Вот я наконец-то и узнала кто такие муми-тролли и откуда они взялись! А этот вопрос мучил меня целых 40 лет! Ну не то чтобы мучил))), но когда я впервые, в десятилетнем возрасте прочитала «Шляпу Волшебника», то он, этот вопрос, у меня неизбежно возник, а ответов на него тогда не было. Слова Гугл ещё не существовало в природе, и доступна мне была только «Шляпа…», в которой все обитатели Долины уже вполне себе сложившиеся персонажи со своими характерными «заморочками», но откуда они там такие замечательные взялись – не понятно. А книга, между тем, произвела на меня, тогдашнюю, очень сильное впечатление. С героями не хотелось расставаться надолго, хотелось снова перечитывать, снова пугаться Морры, пытаться понять «сложный» язык Тофслы и Вифслы, и, конечно же, летать на облачках вместе с Мумиком и фрекен Снорк. Но книга была библиотечной и с ней предстояло расстаться в ближайшее время! И поэтому я взялась её переписывать, а в большей мере перерисовывать иллюстрации, которые меня тоже покорили. Этот доморощенный комикс у меня хранился довольно долго. Дочери я смогла купить уже книгу Туве Янссон, Ян Экхольм, Турбьерн Эгнер и др. - Юн, Софус и другие из Скандинавии (сборник) но там тоже была только третья и пятая часть цикла. И вот наконец-то!
Маленькі тролі і велика повінь./ Маленькие тролли и большое наводнение.
Да, теперь я понимаю, почему изначально была переведена только «Шляпа…». Она несомненно лучшая из первых трёх частей. Но зато именно из первой книги мы узнаем, что раньше

Именно, из первой книги мы узнаем, как и где была найдена долина Муми-троллей, и как Муми-папа построил там дом. А также, кто такие хатифнатты и откуда взялся маленький и противный Снифф. Не знаю, насколько сильное впечатление произвела бы на меня эта книга, если бы я прочитала её 40 лет назад, но и сейчас книга понравилась. Приключения интересны и не стандартны, а персонажи разнообразны и весьма забавны.
Комета прилітає./ Комета прилетает.
Здесь приключения продолжаются по нарастающей. Событий гораздо больше, чем в первой книге, и все они подчинены одному, очень мрачному. Из черного-черного космоса прямо в Долину Муми-троллей летит жутко жуткая и зловеще-зловещая Комета. Но всё, конечно же, закончится замечательно, и именно во второй части Муми-тролль (и мы вместе с ним) познакомится со Снусмумриком, Ондатром, Хемулем и несравненной фрекен Снорк. Ура! Тайна появления персонажей для меня наконец-то раскрыта!)))
Капелюх Чарівника./ Шляпа Волшебника.
Несомненно, самая волшебная и самая впечатляющая событиями часть. А также самая раскрученная и самая экранизированная.

И пару слов о переводе. В целом к нему не придраться, читается легко, хорошо передается дух приключений и особенности характеров персонажей. Но! Вот имена собственные я бы всё же трогать не стала. Возможно, украинский перевод имен и более точен, чем русский, но когда ты всю сознательную жизнь уже привык, что Снифф – это Снифф, а не Чмых, и Снусмумумрика тебе тяжело представить Нюхмумриком, то об это спотыкаешься. А уж фрёкен Снорк в виде «Хропси» я не приняла совсем)))

Ось і відбулось моє книжкове знайомство з Муміками. Пройшло воно вельми цікаво )
Ці створіннячка - надзвичайні! Вони кумедні, кмітливі, позитивні і дуже винахідливі. У них що не день - то пригода, що не нове знайомство - то нові друзі. Їхня Долина - казкове місце, у якому хочеться затриматись на невизначений час. Там ніколи не буває нудно, там ніхто не залишається без уваги, там для кожного знайдеться свій куточок.
Мумі-Мама - найтурботливіша мама у світі, Мумі-Тато - майстер на всі руки (сам збудував прекрасний будиночок для своєї родини!), ну а Мумі-троль - найщиріший та найдобріший друг на землі (він завжди прийде на допомогу і підбадьорить потрібними словами).
Всі, хто якимось чином, доєднувався до родини Мумиків - Чмих, Нюхмумрик, Хропся - залишався з ними назавжди.
Що ж, скажу що і я тепер величезний прихильник цієї сімейки та з радістю продовжу знайомство з їхніми пригодами і далі )))

Детство - прекраснейшая пора жизни, ведь в детстве мы еще умеем верить. При чем верить просто так, без аргументации и кучи доказательств. Нам достаточно знать что-то, чтобы это являлось фактом.
В детстве очень хорошо читать книги о муми-тролях и их друзьях. И не задаешься вопросами, как такое может быть, кто эти зверьки на самом деле и зверьки ли они... И очень хорошо, когда, будучи взрослым, ты еще в состоянии хотя бы временно отключить рациональность и просто поверить в этот мир и все происходящие в нем события.
В первый том "Страны Муми-тролей" вошли три повести - о наводнении, комете и шляпе волшебника.
Все они прекрасны по-своему, но я лично больше всего люблю последнюю, ведь в ней появляются мои любимейшие персонажи - Чупсля и Трясля (честно говоря, если в русском переводе их зовут по-другому, то я даже не знаю, как объяснить, кого я люблю, разве что сообщить, что они были неразлучны, страдали клептоманией и владели рубином). Их очень своеобразные понятия о чести и морали, крайне гибкие с обычной точки зрения, но довольно разумные по своей сути, всегда приводили меня в восторг.
На втором месте - повесть о комете. Ее нарастающая апокалиптичность не может не завораживать. А умение друзей в самые сложные моменты находить выход из сложившихся ситуаций и их всегдашнее желание придти на помощь другим вселяют в меня веру в лучшее и стимулируют на какие-то небольшие, но хорошие поступки по отношению к совершенно незнакомым людям.
Как итог - я просто очень люблю эти книги о прекрасных и благородных муми-тролях, советую их всем-всем-всем малышам от 1-го до 101-го года. Не сомневайтесь! Вам понравится!

Любовь навеки!

С детства обожаю истории о Муми-троллях, и нет слов, чтобы выразить мою благодарность издательству "Видавництво Старого Лева" за эти чудесные книги, которые собрали все приключения мумиков и их друзей.

Первая книга содержит три повести - "Маленькие тролли и большое наводнение", "Комета прилетает" и "Шляпа волшебника". Помимо Муми-мамы, Муми-папы и самого Муми-тролля мы познакомимся с Чмыхом, Нюхмумриком, Гемулем, Хропсей и Хропусем, Ондатром, Чупслей и Тряслей... Ох, всех не перечесть :))

По морю и суше Туве Янссон ведёт нас в Муми-дол, провожает в обсерваторию, рассказывает, что произойдёт, если в Шляпу волшебника бросить скорлупку яйца, как приручить котёнка и что на самом деле нужно магу, который путешествует на пантере.

Эти сказки не теряют своего очарования с годами, и я предвкушаю, как когда-то буду читать их своим детям :)

Правда, может, объясните мне - как Муми-папу гатифнаты могли обманом заманить в путешествие и заставить бросить семью, если у них нет лиц, они не говорят, не слышат и вообще индиффирентны?..

Історії, котрі цікаво читати й самому, а тим більше в якісному українському перекладі. Для дітей вони будуть дуже повчальними, що методологічно зроблено дуже чітко в сенсі ненав’язливості та непомітності на перший дитячий погляд. Не хочу тут вдаватися у модні тепер психологічні аналізи дитячих текстів, проте деякі моменти впадають мені у вічі, вихованій трохи в іншій системі. Одразу зазначу, писалися історії про Мумі-тролів у 40-і роки ХХ століття.

Наприклад, таким способом авторка пропонує дітям самим переконатися у тому, що солодощі некорисні, шкідливі для організму: спершу героям казки дозволяється досита поласувати шоколадними кущами, марципанами та карамельками, цукровою травою та ріками лимонаду у зачарованому саду Старого Пана, а потім у Мумі-троля та Крихітного Звірятка розболілися животи та зуби.

Відчувається інша ментальність щодо способу виховання. Приміром, у слов’янських дитячих книжечках не зустрінеш такої свободи та вседозволеності для дітей, як в історіях Туве Янсон. У сім’ї Мумі-троля батьки дозволяють дітям гратися допізна, далеко подорожувати, переселятися на декілька днів у печеру. Вони більш самостійні. Немає карально-повчальних методів розповіді, де діти виступають найчастіше у ролі шибайголов, котрих на кожному кроці потрібно заспокоювати та осуджувати їхню поведінку та вчинки.

Водночас проявляється сарказм щодо матеріального. У цьому діалозі це чітко можна побачити:

У Країні Мумі-тролів навіть халепи сприймаються радісно, як незвична пригода, як завдання, котре чимдуж вирішити. А потім з приємністю згадувати.

Поза тим, кожен герой наділений особливими, характерними лише йому рисами, аби продемонструвати різні типи людської поведінки. І це цікаво спостерігати, бо портрети насправді психологічні, серед котрих можна упізнати багатьох дорослих.

Нюхмимрик – самодостатній, живе скромно та пропагує неприв'язаність до речей. Його стиль життя – це мандри. Він користується лише тим, що посилає йому день. Єдина річ, котра завжди з ним – губна гармошка.

Ондатр – філософ, проте насправді лінивий та ще й критикує тих, хто йому допомагає. Мабуть від самотності у нього виробилась така захисна реакція. Він закривається на щирість та усмішки, хоча насправді має добре серце. Постійно читає книгу з символічною назвою «Про марноту всього».

Гемуль – обмежений лише до власного колекціонування. Навіть коли всі стривожені наближенням комети, котра може знищити світ, його цікавить лише втрачена марка з альбому тощо. Хоча... одного разу він навіть просвітлюється, зібравши повну колекцію марок, але з черговим захопленням все повертається на своє закрите місце.

Хропся – дурненька дівчинка, котра дбає лише про власну зовнішність, прикраси та зачіски. Особливо не цікавиться чимось серйозним, але завжди готова допомогти друзям. Часто їй просто щастить допомогти, бо використовувати свій мозок вона не дуже вміє. У розмові в крамниці відкривається справжня істина для таких принцес як Хропся.

І хоча ці герої могли б бути зображені як негативні, у казці вони лише виділяються тими своїми особливостями та часто по-доброму висміюються іншими. Немає агресії та ненависті щодо таких видів прояву егоїзму. Я би сказала, що таким методом у дітей виховується толерантність та позитивний погляд на речі.

А ще я би тут окремо виділила так звану філософію оладок. Дуже важливо насправді знати:

На завершення декілька істинно філософських рефлексій:

Чи є така книга, яка страшенно сподобається і дітям, і підліткам, і дорослим? Чи є книга, яка не тільки захопить цікавим сюжетом, а й змусить всім серцем полюбити її маленьких героїв, радіти й вчитися бачити щастя в кожному дні разом з ними, подорожувати разом з ними чи залишатися поряд із ними за великим столом на затишному ґанку, смакуючи черговим кулінарним шедевром в компанії вірних друзів? Чи є така книга, з якою ні в якому разі не захочеться розлучатися? Тепер ми знаємо точно: така книга є! І це „Країна Мумі-тролів”!
Хочу запевнити, що це перша книга, яка настільки захопила всіх нас, що ми вже не уявляємо собі вечірньої казки без неї. Тепер це не просто казка, а цікавезні історії сторінка за сторінкою... Нарешті такий собі книжковий серіал, яким можна насолоджуватися довго-довго, наскільки вистачить фантазії Туве Янссон... За першим томом обов’язково буде другий, а там і третій! І вже трішки сумно, що пригоди Мумі-тролів не безкінечні, а всього лише в дев’яти повістях... Але ж можна тільки радіти, що нам випала нагода знайти саме свою книгу, книгу, яка дарує справжню втіху всім – від малого до великого! Щаслива родина казкових Мумі-тролів та їхні незвичайні друзі точно не дадуть нікому засумувати! Справжній фейєрверк емоцій та пригод – ось те, що обов’язково подарує ця книга кожному читачеві!