Принц Каспиан

Затем тонкий, плачущий голос начал:

– О, благословенно его сердце, его дорогое маленькое величество может не беспокоиться. Белая госпожа – так мы её называем – не умерла. Превосходительный доктор просто шутит над бедной старушкой. Любезнейший господин доктор, учёнейший господин доктор, кто и когда слышал, чтоб хоть одна колдунья действительно умерла? Её всегда можно вернуть.

– Я его теперь вижу. Мне стыдно.

– Это очень хорошо.

– Но всё гораздо хуже, чем ты думаешь. Я же поверила в него вчера. Когда он предупреждал, чтоб мы не шли в ельник. И я поверила в него ночью, когда ты нас будила. Я всё понимала, глубоко внутри. Или поняла бы, если бы позволила себе. Но я хотела одного – выбраться из леса и… ой, не знаю. И что же я ему скажу?

Она знала, что лучшее средство от бессонницы – прекратить попытки заснуть, так что открыла глаза.

– А мне непонятно, почему ты удивляешься, раз ты вообще веришь в магию, – сказала Люси. – Мы же столько читали, как людей волшебством переносит из одного места в другое или даже из одного мира в другой. Я хочу сказать, когда волшебник в «Тысяче и одной ночи» вызывает джинна, джинн не выбирает, явиться ему или нет. Вот и с нами случилось что-то похожее.

Представляешь, как было бы ужасно, если бы в один прекрасный день в нашем собственном мире, дома, люди начали становиться дикими внутри, как здесь звери, а выглядели бы ещё как люди, и невозможно было бы отличить, кто из них кто...

А подумалось мені, а що як у нашому світі з людьми сталося б те саме, що тут із звірами? Ззовні люди залишалися б такими, якими й були, а от у середині - стали як звірі, а зрозуміти, хто є хто, - ніяк не зрозумієш... Як же тоді бути?

Але ті з вас, хто бував у лісі, чудово знають, які оманливі бувають лісові стежки: іноді здається, що вони навмисне з'являються з однією єдиною метою: завести подорожнього подалі в ліс. А тільки-но він остаточно заблукає, як вони вмить зникають, наче їх не було. Тож гуляти лісовими стежками без компаса - справа дуже ризикована.

- Це тому, що у дівчат є такий головний недолік: к них у головах ніколи не знаходиться місця для такої важливої речі, як географічна мапа! - поділився своїми спостереженнями Едмунд.
- А це тому, що, на відміну від інших, у нас у головах є місце для багатьох інших речей! - не розгубилася Люсі.

Якщо віриш у те, що чари ймовірні, - вони ймовірні.

Нема нічого гіршого за те, аніж дати живим істотам надію, а потім її, ту надію, відібрати.