Сестри Річинські

Гроші! Прокляті гроші, як вони міняють своє обличчя! Ще недавно були вони для мене тільки "кіно", "морозиво", а потім стали "хліб", "підметка", а тепер вже - "щастя"!
Жах!
Жах, що якийсь паскудний папірець бере владу над нашим життям, нашим правом на щастя, а ми мовчки погоджуємося з цим.

"...держава - це не тільки, як учили в університеті, територія, населення і публічна влада, але й знаряддя політичного панування однієї частини суспільства над другою,  державного народу над національними меншостями."

"Як говорить Ніцше: хто плазує черв'яком, той хай не нарікає, що його розчавлять."

"Наш русин в ім'я всесвітнього братерства ладен і рідної матері відцуратись. А потім, коли від «братів» добре дістане по спині, то тоді до свого лізе плакати в жилетку..."

"Минулися, прошу я вас, часи євангельської покори, що хто тебе вдарить у праву щоку, то ти підстав йому ліву. Тепер, прошу я вас, такий принцип: ти мені око, я тобі обидва, ти мені зуб, я тобі всю щелепу."

"А відомо, що немає кращих ліків для наболілого серця, як розбинтувати його і показати рану комусь щирому."

"У хвилини душевного осамотіння відчиняла вона хвіртку від садочка своєї молодості, щоб дихнути ароматом спогадів, і знову замикала на ключ, аби чужа нога не могла дістатися туди."

"З рідним домом, як з батьківщиною: половину життя можна прожити на чужині, але до останнього свого віддиху треба мати свідомість, що десь є та батьківщина..."

"Любов, кажуть, вміє йти на жертви. Вміє любити ля самої любові, нічого в заміну не вимагаючи для себе. Але любов – сліпа, а сліпий потребує поводиря. В її любові поводирем є амбіція, істинний гонор Річинських, небезпечний, безжальний до кожного, хто наступить на нього."

Ще буде добре, коли наші нащадки не паплюжитимуть наших поривів. Це було б жахливо! Адже ми не змогли б встати з могил і оборонити свого чесного імені.