Цитаты из книги Peter Pan

Так они сидели рядышком в опустевшей детской, припоминая все подробности этого ужасного вечера в пятницу...

А знаешь, почему ласточки строят гнезда под стрехами домов? Чтобы слушать сказки.

Она села с ним рядышком на краю кровати: — Я даже подарю тебе поцелуй. Питер не знал, что это такое. Он протянул руку ладошкой вверх. — Ты знаешь, что такое поцелуй? — Когда подаришь, узнаю, — холодно ответил он.

Нельзя сказать, чтобы Динь была такая уж плохая. Вернее сказать так: в этот момент Динь была вся насквозь плохая. Все дело в том, что феи такие маленькие, что в них помещается только одно чувство — либо злое, либо доброе. Они могут изменяться. Но только изменяться им приходится целиком.

Главное для него была собственная вера в себя. Он чувствовал, что она пошатнулась. — Не покидай меня, мой храбрый, — сказал он самому себе. В глубинах его чёрной души было что-то женственное, как и у всех великих пиратов.

У [пирата] Неряхи вообще было много милых привычек. Например, после боя он протирал не оружие, а свои очки.

Все зорко глядят вперед, и ни один не понимает, что опасность может подкрасться сзади.

Stars are beautiful, but they may not take an active part in anything, they must just look on for ever. It is a punishment put on them for something they did so long ago that no star now knows what it was.

Tinker Bell never thought of thanking those who believed, but she would have like to get at the ones who had hissed.

"Would you like an adventure now," he said casually to John, "or would you like to have your tea first?" Wendy said "tea first" quickly, and Michael pressed her hand in gratitude, but the braver John hesitated.

"No, no," Mr. Darling always said, "I am responsible for it all. I, George Darling, did it. MEA CULPA, MEA CULPA." He had had a classical education.

Така пізня година, а вони ще не сплять! Оце так пригода!

— Пене, хто ти такий? — прохрипів він. — Я юність, я радість, — відважно відповів Пітер, — я пташеня, що проклюнулося з яйця.

Але найбільше його непокоїв сумнів: чи це, бува, не ознака поганих манер — весь час думати про гарні манери?

— Якщо ви знайдете своїх матерів, — похмуро сказав він, — то, сподіваюся, зможете їх полюбити.

Ніхто ніколи не забуває першої несправедливості — ніхто, крім Пітера. Він часто зустрічався з нею, але завжди забував її. Мабуть,

— Треба тільки думати про щось гарне і приємне, — пояснив Пітер, — і ваші прекрасні думки піднесуть вас у повітря.

Їй снилося, що країна Небувалія отут, зовсім поруч, і той дивний хлопчик — якраз звідти. Він не налякав її, бо вона зрозуміла, що вже бачила його риси в обличчях багатьох бездітних жінок. Може, його можна знайти і в обличчях декотрих матерів.

Ми теж бували там; ми й досі чуємо часами звук прибою, хоча й ніколи вже не зможемо причалити туди.

Ну і, звичайно, Небувалія буває дуже різна — у кожного своя.