Мойсей

Время чтения: 77 минут (1 ч 17 мин)

В самом начале произведения автор обращается к украинскому народу.

После идёт переосмысление о мифе про Моисея. Учитывая то, что в прологе автор обращался к украинцам - можно сделать вывод, что это история народа, которую хотел донести Франко. По сравнению с прошлыми произведениями и поэмами из ВНО - эта на удивление мне понравилась и даже расслабила. Было легко и приятно читать. Автор пишет очень вкусно и не утомляет, поэтому чтение проходит быстро.

Сам персонаж - Моисей, очень интересный не только как часть основной истории, но и как личность в целом. То как по отношению к нему относился народ - очень грубо и ужасно, учитывая то что он вёл их в светлое будущее, которого в итоге лишились из-за непослушания.

В целом очень глубокомысленная и интересная поэма о жизни большого количества людей, а так же о том, как тяжело вести за собой народ.

Определенно советую к прочтению. Очень познавательная и хорошая поэма. А самое главное приятная в процессе чтения.

До встречи на Луне~

Цілком згодна, що більшості сьогочасних десятикласників важко сприймати поему І.Франка. Тим більше, осягнути геній автора й зрозуміти, за віщо Каменяра номінували на Нобелівку.
Тим не менше, поема сповнена алюзій, високохудожня (мабуть, тому й така непроста). Відома широкому загалові історія про блукання єврейського народу під керівництвом Мойсея протягом сорока років по пустелі набуває у творі І.Франка зовсім нового звучання. Власне, це пролог - чи не найважливіша частина поеми, яка виникла спонтанно, вийшла з-під руки автора за одну ніч - допомагає читачеві визначити, що саме має на увазі Іван Якович. Є у народу пророк, який веде його до мети, і є дух сумніву та людці, що підривають авторитет Мойсея. На жаль, народ розуміє, за ким іти тільки тоді, як утрачає провідника. Чи не про наш народ цей твір?
Звичайно, це не найкращий твір письменника (на мою думку, це "Перехресні стежки" ), але поема ця має особливе значення для українців. Можливо, через 100 з гаком років навіть більше, ніж у 1905.

Чому мені, на мою долю таку, приходиться читати таке ось? Коли ми це проходили в школі я взагалі не читав нічого, принцип був такий у мене, і пройшовши пару років я повернувся до цієї книги, твору, ббб ... І мене таке жахає, як це можна давати читати дітям в школі? Незрозуміло. Так, це геніально і талановито, але не для дітей, а для професорів і літераторів, які на цьому собаку з`їли, але не для дітей, розумієте мене? Хоть хто-небудь розуміє мою думку? Я сподіваюся, що так, розуміє, бо знаю, що не один я так думаю.
Прочитати цю поему обов`язково потрібно, кожному, але тому кожному буде трохи за 20 років, коли вже остаточно буде зібраний світогляд людини, я так вважаю.
Ніяких претензій до змісту твору, немає. Зміст прекрасний, але як я вже писав для тих людей, котрі розуміють багато чого в цьому житті, релігії, філософії та історії. Дякую, що прочитали цю рецензію!

Поема складна, в якій Франко на свій кшталт перекроює біблійну історію. Не дуже люблю подібні експерименти. Читати варто лише після детального опрацювання Біблії. Цікаво трактувати з позиції, що поема "Мойсей" - це передусім звернення до українського народу, який наступає на ті ж самі граблі, прислухаючись до датанів і авіронів: "Ось між чільними вже Авірон Червоніє з досади, А середнім щось шепче Датан, Лихий демон громади". Доречні в цьому контексті слова Шевченка: "Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя". А так маємо, що маємо. Своєї голови не маєш - біжиш за іншою в безодню.

Что это было? Пересказ библейской истории? Или искаженный пересказ библейской истории? Зачем?
Я ничего не имею против Моисея или Франко, но тандем получился, мягко говоря, паршивый.

Поэма написана в 1905 году. Написана она в виде актуального поныне завещания и ретропожелания обрести волю своему народу. Прошло больше века, но обрёл ли народ то, о чём мечтали Иван Яковлевич и прочие великие украинские люди?

Понимание заканчивается рекордно быстро. Слог сложный, данное стихотворение более подойдёт для философов, чем для учащихся в 10 классах украинских школ, что ещё раз наталкивает на некомпетентность в вопросе литературы министра образования. Я категорически не согласна, что «Моисей» - одна из вершин творчества Франка и не рекомендую, присоединяясь к предыдущему рецензенту, читать это произведение до 20 (а то и 30) лет.

И я содрогаюсь при одной мысли о том, что за муза должна посетить поэта, чтобы написать такое.

Все ж мені було цікаво ознайомитися з рецензіями попередніх коментаторів. І я зрозумів, що майже ніхто не поділяє моїх поглядів і загалом виражається проти цього прекрасного твору, на жаль, мені важко зрозуміти їхню позицію і легше внести деякі корективи. Перше, що мене вразило, що читачі не розуміють того, що більшість письменників так чи інакше користувалися запозиченнями, мотивами, алюзіями у своїх творах. І це явно не переказ, а наповнений новим змістом повноводий твір. Що, наприклад, про вік. Так, можливо, комусь здається, що цей твір надто «дорослий», проте мені він здався цілком цікавим, я сподіваюсь, що більшу частину філософії і проблем, піднятих Франком, я зрозумів. Я вважаю, що це лише суб’єктивне сприйняття.

Тепер безпосередня рецензія. Треба бути титаново твердолобим, що не зрозуміти, що автор пише-то не євреїв, а про українців, про їх боротьбу за незалежність, про їхні бажання, про їх мову. У кожному рядку, якщо дивитися з боку історії, важно не пізнати цілком зрозумілі кожним підняті національні, історичні й релігійні проблеми. Зокрема, Франко розглядає долю генія серед свого ж народу і Людства загалом. Висновки поета невтішні: генія закидають каменями.

Цікаво, що біблійні мотиви (це кажу я, людина далека від релігії) органічно вплітаються у все звучання строк поеми, яка представ перед читачем у всій своїй, можна сказати, первозданній красі. «Мойсей» особисто для мене згадується, як чільне продовження (з пропуском багатьох історій) «Втраченого раю» Дж. Мілтона, можливо, навіть краще за поему англійського письменника. Мої враження сильні, навіть не від смислу твору, а скоріш від мови автора, якоїсь дивної цікавості, яку викликає поема.

Мені здається, що «Мойсея» слід читати з розумом, а не абияк, бо так можна втратити багато задоволення від читання цього геніального твору. Мені важко сказати, що поема є вершиною творчості Франка, проте вона займає у ній яскраве місце, яке світиться промінням. Українським же Мойсеєм був Франко, який бачив проблеми українського народу з середини і словом намагався їх позбавитися, він вірив у наш добробут і пророкував нам щасливе майбутнє, за що ми, його читачі, віддячили безсмертністю його ім’я і творінь.

А я, наприклад, не розумію що саме не сподобалося попереднім рецензентам. Поему читав разом із сестрою, якій тринадцять років (8-й клас), і їй дуже сподобалося, вона була в захваті від мови віршу та його високістю. Сам зараз на третьому курсі філологічного факультету, дуже люблю книжки і можу сказати, що дещо знаюся на ліературознавстві. Провів бесіду з сестрою, і можу сказати, що вона багато що зрозуміла з того, що прочитала, має власну думку щодо цього, коротше - сучасні діти нормально сприймають високу поезію такого плану, а тим паче десятикласники.
Від мене: Вершина поетичної творчості на той період, як була написана. Франко, безумовно, геній слова, попри складність роботи над поемою, деякі перебільшення з історико-релігійною термінологією та деякі метафоричні ускладнення, читається дуже легко та приємно, деякі моменти просто хапали за душу і говорили: "ЦЕ Ж ПРО ТВІЙ НАРОД НАПИСАНО, І ГЕБРЕЇ ТУТ НІ ДО ЧОГО, ІВАН ЯКОВИЧ ПЕРЕДАВАВ ЦИМ СВОЮ БІЛЬ ЗА УКРАЇНЦІВ, А ТИ..." Раджу всім!