Улюблені вірші про кохання. Чоловічий примірник.

Є для серця така покута –
забувати скоріше зло,
аніж те, що мусило бути
і чого в житті не було.
Ліна Костенко

З твоїх стихій немає вороття.
Моря шумлять, і холодно на світі.
Таких, як ти, чекають все життя
заради миті.
Оксана Пахльовська

Закоханих очей засліпленість прекрасна,
закоханих очей, озорених годин...
По всій землі любов іде стрімка й всечасна.
Кохані всі вродливі. Та Він такий - один.
Світлана Йовенко

…А всё-таки я Вас любила, любила, любила!
І це не минає — хіба осідає на дно…
Я Вас у собі, мов коштовну карафку, розбила —
І душу, як білий обрус, просочило щемливе вино!
Ви колір дали моїм мислям, а образам тіло,
Зоставшись — лиш шумом, як море у мушлі в ушу…
А як там насправді було — то яке кому, Господи, діло!
Важливо — як буде.
А буде — як я напишу
Оксана Забужко

Нехай чорніє, наче чорнослив,
нехай гірчить та гіркота вродлива.
Я тій любові ще не все простив,
і ще не все вона мені простила.
Борис Щавурський

... Чудна душа моя
Утерла сльози і сказала: досить.
Не повертайтесь на круги своя,
Нічого це, крім болю, не приносить.
Луків Микола

Хто не бачив, як плаче серце, в того серця насправді нема.
Іван Козаченко

Вас так ніхто не любить. Я один.
Я вас люблю, як проклятий. До смерті.
Земля на небі, вечір, щастя, дим,
Роки і рік, сніги, водою стерті,
Вони мені одне лиш: ви і ви...
Димлять століття, води і народи...
Моя ви пам'ять степу-ковили,
Зорі небесний голос і свободи.
Дивіться, гляньте: мій - то голос ваш:
Як світиться він тепло на світанні...
Я вас люблю, як сіль свою Сиваш,
Як ліс у грудні свій листок останній.
Микола Вінграновський

Уже я знатиму - в житті,
у цій шаленій круговерті,
не розминаються лиш ті,
чиї чуття сильніші смерті.
Неоніла Стефурак

Це ж світ без любові - слова тут, як цегла побита,
Не годні нінащо, - та, пилу знімаючи шар з
речей і понять,
все ж: писати! -
це значить любити,
А це вже, погодьтеся, все-таки - все-таки шанс
Оксана Забужко