Цитаты из книги Енеїда

Мужича правда єсть колюча, А панська на всi боки гнуча,

... з москалем знайся, а камінь за пазухою держи; ...

Мы кого любим, того в поважаєм,

Уже ви із своєї благопристойності чи виходите, чи ні, до того мені мало діла; тілько знайте: язиком що хочеш роби, а рукам волі не давай.

Поэтому правда, что шутка, кстати сделанная, больше делает иногда пользы, чем строгие наставления.

Буває так, що найневиннійша, по своїй простоті, терпить поговір од людей; а яка і не добре робить, та вміє свої проступки хорошенько прикрити, така остається в мислях людей невинною.

Мостили в пазусі платочки, В которих не було грудей.

Цікаво, що Котляревський в "Енеїді" жодного разу не згадує картоплі, хоч її за життя письменника почали культивувати на Україні. Досить швидко вона вийшла в число головних городніх культур. У "Салдацькому патреті" (1833), перелічуючи виставлені на ярмарку овочі, Квітка-Основ'яненко називає і "картохлі, що вже швидко хліб святий з світу божого зженуть".

Все здається, близило мене до щастя, но, як на те, треба ж опізнитись одним днем, щоб горювати во всю жизнь!

"буде гiрше наймички, буде крiпачкою"

Вблизі тут був намет Серрана, На сього Низ і наскакав; Він тілько що роздігсь з каптана І смачно по вечері спав. Низ шаблею мазнув по пупу, Зад з головою сплющив вкупу, Що із Серрана вийшов рак; Бо голова між ніг вплелася, А задня вгору піднялася; Умер фигурно неборак!

Гуде в Латії дзвін віщовий І гасло всім к війні дає, Щоб всяк латинець був готовий К війні, в яку їх злость веде. Там крики, тут галас, там клепало, Тісниться люд і все тріщало. Війна в кровавих ризах тут; За нею рани, смерть, увіччя, Безбожність і безчоловіччя Хвіст мантії її несуть.

Так вічной пам`яті бувало У нас в Гетьманщині колись. Так прсото військо шиковало, Не знавши: стій, не шевелись; Так славнії полки козацькі Лубенський, Гадяцький, Полтавський В шапках, було, як мак, цвітуть, Як грянуть, сотнями ударять, Перед списи наставлять, То мов мітлою все метуть.

Т е р п и л и х а.
... Скілько хороших людей сватались за тебе – розумних, зажиточних і чесних, а ти всім одказала; скажи, в яку надежду?

Н а т а л к а.
В надежду на Бога. Лучче посідію дівкою, як піду замуж за таких женихів, як на мені сватались.

Начинаймо веселиться,

Час нам сльози осушити;

Доки лиха нам страшиться, 

Не до смерті ж в горі жити. 

Нехай злії одні плачуть,

Бо недобре замишляють;

А полтавці добрі скачуть, 

Не на зло другим гуляють.

Коли хочеш буть щасливим,

То на бога полагайся;

Перенось все терпеливо

І на бідних оглядайся. 

О сон! з тобою забуваєм
Все горе і свою напасть;
Чрез тебе сили набираєм,
Без тебе ж мусили б пропасть.
Ти ослабівших укріпляєш,
В тюрмі невинних утішаєш,
Злодіїв снищами страшиш;
Влюблених ти докупи зводиш,
Злі замисли к добру приводиш,
Пропав — од кого ти біжиш

Хахлы никуда не годятся, да голос у них харош.

Знайся кінь з конем, а віл з волом.

Они не убиваються і не умирають – теє-то як його – настояще; а тілько так удають іскусно і прикидаються мертвими. О, якби справді убивалися, то б було за що гроші заплатити.