Біг Мак

"— Слухай, — спитався я, вже коли пиво закінчувалось, і Руді так само закінчив розповідь про одну свою персональну виставку в 70-х в Ірландії, — а чому ти не повернувся на батьківщину? — Знаєш, — він поставив склянку на стіл, — я думав вертатись. Але в якийсь момент зрозумів, що це не буде повернення, це буде нова еміграція. Я взагалі-то не космополіт, але я зрозумів тут таку річ: насправді простір не поділяється на свій або чужий, простір буває або вільний, або контрольований, розумієш? Мені насправді насрати, де я живу, головне — як я живу. А тут я живу так, як мені хочеться"

"Зійшовши ввечері важкого суботнього дня з палуби на берег, перейнявшись ідеєю, скажімо, набратись і не оминати жодного більш-менш гідного закладу, ти раптом виявляєш, що можливостей не так уже й багато — або запхатись у який-небудь паб і слухати ірландське народне караоке, або запхатись у який-небудь бар, де бувають росіяни, і слухати — прости господи — емігрантський шансон чи — чого гірше — коматозну калінку-малінку, або, врешті, знайти що-небудь місцеве і просто обригатися від самого духу старої-доброї Дунайської імперії, який все ніяк не вивітриться з її кав’ярень і тютюнових крамничок."

"Перевага полягає в тому, що потім не доведеться виправдовувати одне перед одним власні приступи агресії чи шизофренії, не треба буде пояснювати своєї схильності до транквілізаторів і повторювати вчорашні обіцянки, яких до того ж ніхто з вас не пам’ятатиме. Чимдалі я все частіше думаю, що такими і мають бути ідеальні стосунки і що, розходячися зранку по домівках з наповненими щастям головами, ліпше за все просто пристрелювати нових друзів, бо найбільша цінність людського спілкування полягає саме в спонтанності та неповторності екзистенції."

"— Візьми з собою зубну щітку, — говорить він — І бритву. Але краще не електричну. В тебе є неелектрична бритва? — Є, — кажу я — Ось і візьми її. І візьми щось поїсти в дорогу. Візьми консерви. В тебе є консерви? — А що — в Лінці проблеми з консервами? — Сьогодні неділя. Сьогодні в усіх проблеми з консервами, бо маґазини не працюють. Ти ж не підеш жерти в який-небудь буржуйський ресторан? — Ні, — вагаюсь я, — мабуть, не піду. Мені взагалі їсти не хочеться — Ось і візьми консерви. Але ножа не бери. А то будеш потім пояснювати поліції — нащо тобі ніж на музичному фестивалі — Ну, добре, — говорю я, — а як же я ці срані консерви відкрию? — Спитаєшся в готелі. Тебе ж поселять у готель? — Мабуть, поселять — Ось там і знайдеш ніж. "

"— І ще ти весь час говориш про порнографію — Ну, я люблю порнографію — Як можна любити порнографію? — Любити можна все. Ти, наприклад, любиш Елвіса. Це теж порнографія — Ні, Елвіс це не порнографія — Порнографія-порнографія. Елвіс, Джордж дабл ю Буш, Мікі Маус — все це порнографія — Мікі Маус? — Так, Мікі Маус. Голіма порнографія — Ні. Тільки не Мікі Маус. Джордж дабл ю Буш — так, я згодна, але не Мікі Маус — Не сперечайся — І ти що — дивишся ці фільми? — Які фільми? — Ну, порнографічні фільми — Що ти маєш на увазі? — Ну, справжня порнографія, фільми — розумієш? — А. Ні, не дивлюсь. Де б я їх дивився? Я не маю телевізора. У мене був вибір — купити або телевізор, або зимовий плащ — І що? — Нічого. Я подумав — нащо мені телевізор — Ну, правильно, мабуть — Я теж так думаю — А плащ? — Плащ? Ну, я знову ж таки подумав — нащо мені плащ — Справді — нащо тобі плащ влітку — Ось бачиш"

"Був березень, і життя видавалось безкінечним і солодким, як безкоштовна карамель."