Сновиди

Часом, прокинувшись, я ще довго приходжу до тями, намагаючись усвідомити, правда це чи сон. Перебираю події в голові, дивлюсь у календар, пригадую подробиці. І навіть переконавши себе, що усе мені приверзлося, довго не можу заспокоїтися. Сон — це абсолютно інша справжня реальність.
"Сновиди" — книга, повністю зібрана зі снів. Найрізноманітніших: від картинок у кілька речень до новел. Від простеньких описів до п'єс і гостросюжетних оповідей. Один із найстрашніших, як на мене, — у якому авторові безліч разів доводиться вбивати малюків. Він їх душить, а вони вертаються. Він їх з вікна, а вони все одно вертаються. Бррр... А деякі сни, навпаки, світлі й приємні, як от сон з багатьма сонцями. Читаєш — і здається, мов би то ти на узбережжі спостерігаєш заходи зірок. І стає так тепло, м'яко... А інші примушують надовго замислюватися, добудовувати сюжети і лінії — сон про фотографа і його модель. Йшлося про перше в історії тривимірне, об'ємне фото. Воно було заховане у дерев'яному кубі, і дивитися на нього можна було лише через шпаринки зі сторін цього кубу. Проте як не дивися - а видно лише спину моделі. Як так і що із цього вийшло - пропоную прочитати самим — не буду псувати задоволення.
Що ще примітно - це обкладинка. Для неї узято (підозрюю, з немалими труднощами з копірайтом) плакат Рафала Ольбінскі Salome — символізм, підтекст і тому подібні хитрощі про свідоме-підсвідоме.
Отож, читайте і насолоджуйтеся! Я, купивши її на свій страх і ризик (так як дуже недовірливо ставлюся до невідомих мені авторів), переживши цікаву історію з автографами, була приємно здивована. :) А ще саме зараз за вікном падає пухнастий сніг... Зимові сни особливі, під снігопад і хурделиці, з ранковими візерунками на склі.
Теплих снів і приємного читання!

Екскурс по сучасній українській літературі.

Невеличким новорічним подаруночком стала для мене книга «Сновиди» упорядник Тарас Малкович. В цій антології подано сни 80 сучасних українських письменників, хоча сказати так, не можна, оскільки в книзі є виняток - сон Григорія Сковороди, не останньої особистості в українській культурі.

Цікаво, оригінально, мені сподобалось і раджу прочитати. Деякі сни читаються легко, на одному подиху, а деякі мусоляться довго і нудно, але цей факт не руйнує гарне враження від книги.

На мою думку, книга є своєрідним екскурсом по сучасних українських письменниках, бо прочитавши сни різних авторів, можна ознайомитись зі стилем написання кожного з них. Навіть вона мені допомогла визначитись, книжки яких авторів варто почитати, а які підійдуть під категорію "не моє", хоча і чула багато відгуків і порад від друзів. Познайомившись таким чином з письменниками, а 80 особистостей це не мало, можна одразу визначитись з ким хочеться продовжувати знайомство далі, зустрічатись вдома в тиші з чаєм чи на лавочці у парку, чи у кав*ярні, а кого можна сприймати як просто зустріч з незнайомцем на вулиці. Зустрілись, поговорили, провели небагато часу разом і розбіглись, залишаючи можливість колись випадково зустрітись.

Навіть оцінити книгу дуже важко, адже кожен автор залишив в ній щось своє. У одного чудово збережена форма, чудові порівняння та епітети, у іншого - зовсім це відсутнє, але є якісь інші позитивні моменти, що дають його творам якогось шарму.
Думаю, дану книгу повинен прочитати український читач, навіть якщо він не читає сучасну українську літературу, хоча б для того, щоб орієнтуватись в іменах та стилі написання.

Дурацкая книжка. Лично мне понравились только фотографии, к текстам отношения не имеющие.

Эту книжку ни за что нельзя рекомендовать тем, кто совершенно не знаком с украинской литературой, иначе дальше этой книги знакомство и не пойдет. Маститые писатели, а особенно заслуженные, оказываются совершенными занудами; "молодая кровь" эксплуатирует постмодерн, а потому - выигрывает; крутые, вроде Издрика и Винничука - отмахиваются старыми новеллками; Карпа осталась Карпой (получает плюс); Софийка Андрухович - молодец, ее папа - лентяй; не знаю, о ком здесь сказать - даже Жадан чуть не усыпил меня в ванне, а про Сковороду я промолчу, пусть лежит себе (под спелыми листьями).
Понравились две девочки, забыла их имена и не хочу искать, они еще и симпатичные, и не банальные, а вот Забужко - просто политизированный кошмар! (там снами и не пахнет, она, небось, и не спит - а все думает, то о Путине, то о Бараке Обаме, ужас).

Вообще, эта книжка бесполезна по сути. Какая-то отмазка от литературы. Сборник, но непонятно чего. Процентов 90 эдаких "снов" выдумано специально для антологии. Стилем не пахнет, не пахнет вообще ничем. Или, как, знаете, белый глянцевый лист фотобумаги - такая ассоциация. Сюрреализм без сюрреализма.
Скучно.
Tаких снов можно за вечер насочинять штук двести от разных лиц, чего ее было "упорядочивать", антологию эту, а, господин Малкович?