
Останнім часом настільки завантажили роботою, що вирішила пошукати схованку від власних шкільних буднів у веселій книзі про школу. Але виявилося, що, якщо відкинути деякі епізоди твору або подивитися на них під іншим кутом, матимемо точно ту саму картинку, що й у звичайній українській школі. Дітям справді більш цікаво виконувати нестандартні завдання (інша справа, чи можна замінити ними те, що апробоване роками й успішним навчанням, тобто чи варто замінити все?). Саме такі несподівані форми роботи пропонує своїм дітям міс Гармидер - екстравагантна вчителька початкових класів на заміну. Певним "обмежувачем швидкості" для неї стає адміністрація школи (у першій історії - директор, у другій - завуч). Я сама за будь-який "кіпіш", та мушу визнати, що міс Гармидер таки потребує людини, що час від часу зупиняла б її педагогічні пориви. Інакше результати її роботи розповзається по школі у вигляді тіста/травмованих учнів/суцільного хаосу (необхідне підкреслити). Під час читання не полишало відчуття якогось дискомфорту: щось у книзі не так, але ідентифікувати, що саме, так і не вдалося. Загалом історія весела і, без сумніву, сподобається молодшим школярам.






