Балада для Кривої Варги

Повість "Балада для Кривої Варги" ще раз засвідчує неабияке зацікавлення письменниці селянськими забобонами, міфілогічними традиціями та магією. Повість нагадує добру дитячу казку, де події розгортаються за наперед відомим сценарієм: чари-кохання-чари-смерть. Здається, авторка навмисно грає тим, чи розуміється читач на тексті, вплітаючи в повісті дитячий сюжет про відьму Варгу та історії про акторку театру чи дискусію двох науковців. І їй вдається маніпулювати свідомістю, бо до останніх сторінок залишається відчуття смислової незалежності трьох сюжетних ліній, які ховають і проносять крізь текст одну ідею, – філософську тезу театралізованості життя: можливість існування "ідеальних глядачів", що прагнуть поділитись думками чи обговорити деякі сцени "вічних акторів". "Балада для Кривої Варги" – це співіснування творчого та буденного в світі, який вже був створений до нашої появи.