Весняні ігри в осінніх садах

Чудова ілюстрація-підтвердження, що чоловікам потрібно тільки одне :) Грати, грати, і знову грати. Без зупину і розбору. Дівчина важлива лиш як об'єкт. І хоч автор божиться, що це все сталося через дружину, яка його покинула, щось не віриться. Мовляв, вона завжди його підозрювала, то ж треба колись починати. Але варто почитати хоч би Груші в тісті (на хвилі захоплення від яких я і взялася за цю книгу), які теж автобіографічні, як починаєш сумніватися. Проте не варто думати, що книга лише про секс і вільне життя холостяка. По-перше, життя це досить веселе і несумне. Коли, приміром, автор починає поряд з однією дівчиною згадувати, що він казав іншим двом, аби не переплутати, або як знайомиться з батьками, які свято вірять в його «чесні» наміри і намагаються навернути на праведний шлях, бо ж він пише про грання, а Україна, Україна!! Вона ж завжди сумно-трагічна і нещасна. Тому він не патріот. Але вони його пробачають і приймуть до себе. По-друге, на фоні постійного грання тут все ж таки є сюжет) Автор отримує листа від молодої шанувальниці, вони переписуються, але от при зустрічі вона пропонує йому… самогубство. Психічний розлад? Юнацький максималізм? Сарказм? Відповідь аж у кінці книжки, але вона варта того, аби до неї дістатися. І по-третє, хай грання і про грання тут ледве чи не на кожній сторінці, проте його хочеться читати. Нічого низького, брудного, вульгарного немає і близько. І вся книга — то легка і весела мова. За що я і люблю Винничука. :)

Читала я "Мальву-Ланду" и понимала, что язык мне по душе, а содержание не очень - уж как-то много секса неоправданного и странного. Так вот! Официально забираю свои слова обратно - в "Мальве-Ланде" секса и нет практически по сравнению с этой книгой. Не зря в книгах, которые рекомендовали читатели этого романа, значится несколько выпусков "Эммануэль". Хотя язык и тут хорош.

Вот удается Винничуку удерживаться от вульгарности. Правда, иногда это получается у него через почти что комизм. Но таких описаний сексуальных актов и половых органов я больше ни у кого не встречала.

А вообще книга о том, как мужика в районе сороковника бросила жена, и он поставил себе цель совокупиться со всем, что двигается, принадлежит к женскому полу и не достигло 30 лет (а лучше 25, хотя нет - 20). И вот всех этих барышень (а их просто толпы) он имеет и имеет в разных местах и по разному, иногда по одной, иногда парами, практически всегда будучи под градусом.

И чтобы хоть как-то оправдать этот зачем-то написанный половой беспредел, в книгу ближе к концу вплетается тема самоубийства. При чем не просто самоубийства, а парного самоубийства. И партнершей должна стать девочка, которой еще нет и 16-ти лет.

Так вот, если бы не обалденный язык, вообще не поняла бы, зачем я это все слушала. А так получается, что вроде и надо было ознакомиться, вот и ознакомилась.