Собрание сочинений в пяти томах. Том 4. За рекой, в тени деревьев. Старик и море. Опасное лето. Праздник, который всегда с тобой. Очерки. Публицистика

Но я ни о чем не буду думать, ни о чем, даже о том, что на свете есть ничто и брат его — завтра.

Безглуздо втрачати надію,— думав він. — Безглуздо й, мабуть, гріх...

«А я,— думав старий,— держусь глибини справно. Просто не щастить мені останнім часом. Але хтозна — може, сьогодні вже поведеться? Адже день на день не схожий. Воно-то й добре мати талан. Та ще краще бути справним. Тоді щастя не захопить тебе зненацька».

Та, хвалити бога, риби не такі розумні, як ми, що вбиваємо їх, зате куди благородніші й спритніші.

Те, що він доводив це вже тисячу разів, нічого не важило. Тепер треба було доводити знову. І так щоразу — все наново; отож, роблячи своє діло, старий ніколи не оглядався на минуле.

Людина — доволі нікчемна істота проти дужих птахів та звірів. Я таки справді радніш волів би бути отим рибиськом, що пливе десь там у темряві моря».

Та що вдієш, нічого легкого в житті немає

Ты и представить себе не можешь, как иногда важно что-то высказать.

- ... давай не будем говорить или думать о том, что всё могло быть совсем иначе.

• А знаешь, дочка, это как раз одна из многих вещей, которые я умею.
• Ты умеешь очень много, очень много разных вещей. Не смей так о себе говорить.
• Ну да, - сказал полковник, - я умею наступать, я умею отступать, а ещё?
• Ты всё понимаешь в картинах, в книгах и в жизни.
• Ну, это наука нехитрая! Смотри на картины непредвзято, читай книги честно и живи как живётся.

И не ешь луку.Если ты не будешь есть луку,я буду больше уверена в тебе.