3:1

Вона була єдиною жінкою, з котрою мені подобалося спати. Ну, спати, просто спати, розумієш? Я ненавиджу, коли хтось вночі пітніє коло мене, сопе мені у вухо, коли чиєсь волосся лізе в очі. Але з нею все було по-інакшому. Я повірив, що можна спати обійнявшись цілу ніч. Що можна прокидатися вночі тільки для того, щоб обійняти ще. Що можна любити її запах. Що можна любити всі її запахи. Що першим ранковим бажанням є не тотальна дезинфекція, а бажання поцілувати. Зазвичай я прокидався раніше і дивився, як вона спить. Куди там! — я просто милувався, дивлячись, як вона спить. Я не знав, що можна спати так гарно, що гарним може бути навіть дихання. Я ніколи не здогадувався раніше, що можу полюбити чиєсь дихання, зрештою, раніше я не здогадувався багато про що, і віриш… був набагато щасливішим.

Думаю про тебе щодня.
Ні, не так: думаю про тебе цілими днями.
Тобто весь час думаю про тебе. Звичайно, не тільки про тебе, але в думках про що завгодно завжди присутня ти. Тобто я зовсім не думаю про тебе - воно якось само виходить. Крізь тебе, тобі, тобою.
Не певний, чи думаю також і ночами. Мабуть, ні. Тому що взагалі то не думаю. Ти жодного разу не приснилася мені такою, як ти є насправді. Не пам"ятаю твого обличчя. Можу згадати його дитячий овал чи обриси вуст, чи навіть кінчик носа, але обличчя повністю - ніколи. Хіба ту знимку, яку бачив мимохідь. Але тоді я згадую знимку, а не твоє обличчя на ній. Зате я пам"ятаю твою ходу, коли ми йшли коридорами. Пам"ятаю, як розліталося волосся.

Відчуваю твої тканини.

Знаю тебе на смак. Тобто навіть не на смак, - ти, здається, позбавлена смаку й запахів, - а на дотик вустами. Я весь час відчуваю тебе на вустах. Це дуже дивно - знати те, чого не було насправді. Чи, може, було? Знати цю вологу. Пам"ятати її завжди.
Навіть сльози твої не солоні.
Я мав би злизати твою кров, коли ти вколола палець. Але це сталося запізно. Я вже не вартий тебе. Ти надто чиста. Моя печінка не варта тебе. Моя слизова оболонка. Мої легені. Забагато бруду. Я вже не належу собі. Часто зі здивуванням помічаю, що рухаюся, дихаю, їм. Я заплутався в цій брехні. Варто один раз зрадити себе і - все. Кришаться зуби, випадає волосся, з"являються виразки. Як можу бути з тобою?
І як тоді бути без тебе? У світі замало води, щоб вимити з мене світ.
Пам"ятаю тебе вустами. Це, здається, єдина пам"ять, ще доступна мені. Твій голос. Твій доторк. Усе розпадається на фрагменти. Усе розпадається на цитати. Якась музика. Якийсь сон. Якийсь сум.
Чи ти навчилася спати? Співай мені, співай.
Конверти, цикорій, зима, прожилки. Ранкова кава.
Думаю про тебе весь час. Мусимо бути окремо. Аж поки все не скінчиться. А це ще так довго. Цілих три.