Цитаты из книги Перверзія

Я не вимагаю надто багато, я просто думала, що стала тобі потрібною - не менше, як ти мені, але так не буває, любов не буває рівною, любов - це нерівність, хтось мусить більше віддавати, а хтось тільки бере, бере, бере...

Здається, разом із Карнавалом ми втрачаємо і самих себе.

Я злякався, що випадковість користується нами постійно і повсякденно. Я хотів би що-небудь проти неї змогти.

Пане Перфекцій, ми з нетерпимістю чекаєм на Вас. Як кажуть у Вашій вітчизні - ДОБРОМ ПОЖАЛУЙСТА! Ваші до безконечности Д-р Леонардо ді Хатавесела, президент Фундації "La morte di Venezia" Амеріго Дапертутто, технічний секретар фундації

Шкода, що Ада цього не чує. Бо я хотів би їй подобатись. Але вона напакувала з собою повну торбу італійських опер і від самого Мюнхена сидить у слухавках, часом підсилюючи невидимих примадонн своїм хрипкуватим голосом.

Перше, що я завжди роблю, опинившись у не знаному досі приміщенні, — це шукаю музичний інструмент.

Я пришизів від тієї музики, я й сам пробував підвивати, але час до часу хто-небудь зі співунів осудливо зиркав на мене, мовляв, не пхайся, не твоє мелеться, і я вмовкав…

Насправді ніякої дійсності не існує. Існує лише безмежна кількість наших версій про неї, кожна з яких є хибною.ю а всі вони, взяті разом, є взаємно суперечливими. Задля свого порятунку нам зостається прийняти, що кожна із безлічі версій є істинною. Ми б так і зробили, якби не були впевнені у тому, що істина мусить бути і є лише одна, а ім'я її - дійсність.

ми цілувались, як могли - всіма собою...

снам треба вірити, особливо тим із них, де до нас промовляють ангели.

Ми запрошуємо вас до Венеції, міста на воді, міста-корабля, міста-привида, першого ж тижня по закінченні традиційного Великого Свята.

я зриваю з себе все, крім сорочки, ніби святий, і дайте ж мені нарешті ковток алкоголю, а ще краще — два ковтки, щоб я не помер завчасно від перегріву. І що там попереду? Верона?!.

Так виникла ідея з цим диктофоном. Мати його завше при собі. Говорити, мовчати, говорити знову. Напхати в нього рівно стільки всякого, скільки напихається в нашу мову. Ясно, що й вона не врятує нас. Але вона може натякнути, щось подарувати, сама того не відаючи. О, курва, такі мудрі думки, що сам собі немилий! Ну добре.

Понад те є чотири гріхи, що кличуть про помсту до неба, серед яких не лише навмисне чоловіковбивство, содомія, скривдження беззахисних, але й—не знаю чому — затримки із заробітною платнею.

Говорити про себе — одна з найбільших доступних мені втіх. Я так люблю цю справу, що навіть найтяжча сповідь не приносить мені страждань, а саме тільки задоволення.

Кожен Акт і кожна Найдрібніша Дія може й мусить мати своє Вище Тлумачення, виступаючи символом, Знаком, Алегорією. Коли священик, приймаючи Причастя, уподібнюється Гробові Господньому, адже Гостія є Христос, то і Я, споживаючи на Сніданок Молоко з Пластівцями, теж до Чогось чи до Когось уподібнююсь, наприклад, до Зевса, якщо Молоко козяче. Адже завжди можна віднайти бодай Одну властивість для Уподібнення: Все знаменує собою Все і навіть Ніщо.

Однак сьогодні мені снилася не Вона. І цей жаль, цей смуток, ця обірваність усередині геть нічим не пояснимі.

Наш корабель мусить орієнтуватися на певність обрію.