Автор підходить до проблематики соціальних змін з позицій неогегельянства та німецької філософської антропології. Таким чином, згідно з його баченням, революція справа така ж невідворотня, як і дві революції зліва - буржуазна і пролетарська. Революція справа - відповідь на оформлене пролетаріатом індустріальне суспільство, як пролетарська революція - відповідь на класове. В данному випадку, антитезою індустріального суспільства є народ (не плутати з буржуазним поняттям нації). З точки зору індустріального суспільства народ - це ніщо, але для майбутнього народ це все. І що було нічим, те стане усім. Народ повністю перпендикулярний індустріальному суспільству, його не варто плутати просто зі спільним напрямком суспільних інтересів. Завдання революції справа дати відповідь на питання, кому належить техніка та індустрія. Метод і основа цієї революції - це емансипація держави, звільнення її від підпорядкованого положення слугування інтересам суспільних груп та економіці. Знову ж таки, мова не про національну державу, яка є протилежністю революції. Я би додав від себе, що, іншими словами, йдеться про чітке відокремлення державної сфери, від усіх інших сфер суспільного життя. Революція проти індустріального суспільства не просто проходить через державу, вона і здійснюється державою. Тільки у формі держави народ стає власним господарем, господарем свого простору і майбутнього. До цього моменту була тільки передісторія, після революції справа почнеться справжня історія людства.
