Холмс, графические новеллы: В 3 томах. Том 1

Події розповіді «Шість наполеонів» розгортаються, власне, навколо наполеонів, а точніше бюстів великого французького полководця, за якими хтось за невідомих причин почав полювання. В одному місці за іншим невідомий проникає в помешкання, де стоять такі фігури, але не з метою викрасти їх (їхня ціна не варта цього), а з метою розбити. Такий інтригуючий початок приковує увагу читача з перших хвилин, проте згодом інтрига випаровується і читачу стає зрозумілим мотив серії злочинів, навіть раніше, ніж це вдається інспектору Лестрейду. Хай там як, а читати все одно цікаво.

Оповідання «Постійний пацієнт» розповідає про дивні події, що останнім часом стали траплятися у житті лікаря Травельяна та його начальника. До доктора одного разу приходять двоє: один хворий на різновид нервової хвороби чоловік та бугай, що називає себе сином цього чоловіка. З цього моменту починається загадковий перебіг подій, який закінчується настільки трагічно, наскільки і зрозуміло. А заслуги Холмса в цьому розслідуванні важко переоцінити — настільки вони геніальні. «Постійний пацієнт» — черговий майстер-клас від Холмса, який, проте, не розкриває нам нічого нового про особистість Шерлока, чим могли похвалитись попередні оповідання.

Оповідання «Рейґетська загадка» розповідає про те, як одного разу, після важкої нервової перевтоми, доктор Ватсон забирає свого друга на відпочинок до спокійного містечка Рейґет. І хоча метою Ватсона було повне ізолювання Холмса від навколишньої метушні та проведення часу наодинці з природою, його задуму не судилося збутися. Приїхавши на відпочинок, наші друзі дізнаються про серію пограбувань, що переросла у вбивство. Усі докази — розірваний клаптик паперу у руках мерця, але і цього виявилось цілком достатньо, щоб кинути виклик Холмсу, від якого той не міг відмовитись. Адже для Шерлока заплутана справа — то краще за будь-який відпочинок.

В который раз убеждаюсь, что не стоит сравнивать сериал от BBC и первоисточник, но всё равно невольно это делаю.
Прочитав пару страниц, я сразу же вспомнила подобный эпизод из сериала и подумала: "Уххх, вот сейчас начнётся что-то интересное!". Но, нет. Было вполне всё очевидно, этот рассказ очень напомнил мне "Установление личности", где использовался тот же приём и где всё также было просто. То ли от Агаты Кристи я натренировалась, то ли Конан Дойл особо не парился, но решение загадки было очевидно.
И да, я совершенно не понимаю, к чему была сцена с переодеваниями Шерлока в притоне, как по мне, она никакой роли не сыграла вообще.
В общем, слабоватый для меня вышел рассказ.