Меня зовут Красный

Всякая умная женщина знает, что гораздо приятнее спать, обнявшись с детьми, чем с угрюмым, настрадавшимся в жизни мужем.

Когда мы читаем, наши глаза устают; глядя на рисунки, они отдыхают. Если нам не хватает силы разума и воображения, чтобы представить себе что-нибудь из описанного в книге, рисунок приходит на помощь. Рисунок нужен для того, чтобы расцвечивать рассказ, а без рассказа он не существует.

Добрий мусульманин знає, що Аллах — справедливий та мудрий і зважає лиш на наміри свого раба. Тож тільки затуркані, темні люди з курячими мізками вірять, що потраплять до пекла, бо ненароком з'їли свинину. Істинний мусульманин знає, що, по суті, страх перед пеклом існує для того, аби лякати інших, але не боятися самому.

Для нас, чоловіків, дивитися на відкрите жіноче обличчя, розмовляти з нею, зауважувати кожну рису її характеру означає прокласти собі стежину як до похоті, так і до пекучого душевного болю, тому, як учить наша релігія, найкраще до одруження взагалі не бачити жінок, особливо — вродливих.

Лист — це не просто літери. Його, як і кожну книжку, можна понюхати, торкнутися до нього, обмацати руками. Ось чому розумні люди кажуть: «лист розповідає», а дурні — «в листі написано». Справжнє мистецтво — це прочитати лист повністю, а не тільки виведені на папері літери.

Якщо художник хоче зобразити коня так, як хоче й бачить його Аллах, то мусить невпинно малювати протягом п'ятдесяти років. І тоді досягне неперевершених результатів. Але вже у глупій темряві, бо осліпне за роки напруженої праці, та його рука завчить напам'ять контури малюнка

І останнє, що хочу сказати: мій попередній господар був дуже справедливий чоловік. У своїх нічних свавіллях ми ділили роботу навпіл: поки я гавкав, він перерізав горлянку жертві, і ніхто не чув крику. В подяку господар різав покараного злочинця на шматки, варив їх і годував ним мене. Я не люблю сирого м'яса.

Я зійшов униз і розчинився в натовпі. Нарешті після вечірнього азану втамував голод у м'ясній крамниці. Її власник із співчуттям дивився, як я їм, неначе на кота.

Стиль - это скрытый изъян, происхождение которроого кроется в прошлом художника, на самом дне его памяти.

Как бы сильно ты ни любил, нельзя не забыть, как выглядит человек, Тесли совсем его не видишь.

«...истинный дар и мастерство не может погубить даже любовь к славе и деньгам».

"скажи, разве ты ангел, что к тебе и приблизиться опасно?"

"«Изъян – зеркало стиля»,"

В рисунке лошади, сделанном в мгновение ока по памяти, заключено мастерство, знание и тяжёлый труд

Цвет – это прикосновение глаза, музыка глухих, слово во тьме.

Я молил Всевышнего, чтобы Он даровал нам возможность быть в раю душами без тела, а на земле - телами без души.

Главное, что вы ощущаете, глядя на миниатюру, - то, что прекрасный рисунок и прекрасный мир равнодушны к вашей кончине и что в смерти вы совершенно одиноки, даже если рядом жена.