Цитаты из книги Кляса

Робітнича кляса, － каже про них іншим разом батько, ставши проти вікна і замислено примружившись, і киває на далекі труби. － Без тих людей України не збудуєш.

Та я ж не націоналіст, Віталіку. Націоналісти － це ви, а я так － патріотішка, погулять війшов...

Чого вони протиставляються всій решті, а не навпаки －залучають до себе?

Про Стуса : “Схоже він великий поет. Він не кидає гасла, а пояснює Час, що і є справою великих поетів ”.

Пашок любить братву. Він сам братва. Але тільки іноді. І не до кінця. Він все ніяк не зрозуміє, хто він. У різних середовищах він відчуває свою випадковість, навіть несправжність, ніби він, Пашок, якийсь засланий лазутчик, людина з подвійним дном.

Все це йому набридло і відпало само собою, і він знову все ніяк не визначиться, хто він. Можна б і злякатися від такого життя.

Весь фокус в тому, що для того, аби перемкнуло, потрібно загорітися, повірити в успіх. А з цим у Пашка якраз і туго.

Все життя він знічев'я приміряє на себе чиїсь долі і виборсується з них, відчувши дискомфорт.

...хочеться чогось такого, чого раніше не було ніде і ніколи. Якоїсь кострубатої мови пророків...

Пашок теж багато чим невдоволенний. А найбільше － собою. Це для нього вже звичний стан, невдоволення. Та і як інакше, якщо людина не співпадає зі своїм життям... Як?

...він підлаштовується до оточення, під те життя, яким живе більшість. Так і себе колись не впізнаєш.