Час прекрасний

Останнім часом багато слухаю і читаю українську літературу, і здебільшого відчуваю, що письменники намагаються стрибнути понад свою голову або впадають в надміру патріотичний історизм. І не те щоб друге не подобалося (від "Чорного ворона", "Століття Якова", "Солодкої Дарусі" у справжньому і неприхованому екстатичному захваті), але література не може бути замкнена на обмеженій кількості тем. А тут саме та література, яку не гріх написати і з великої літери (ага, красиво виглядає - Література), бо вона виграє не за рахунок гострої (наболілої) теми, яскрава не мовними викрутасами, а вабить саме своєю літературною складовою, тобто вмінням мовити красиво і вишукано про звичайні, подекуди навіть буденні речі, помічати в них оту небуденність, якої око не-митця може і не виявити.

В цій аудіокнизі було 4 повісті. Скажу кілька слів про кожну.

"Час прекрасний" - гостра і болюча річ про те, що людське життя можна оцінювати з різних точок зору. Та все ж, якщо людина небуденна, щира, наділена здатністю любити, то і слід в життях інших вона залишає яскравий. А поняття щастя у кожного своє.

"Ритм" теж про талановиту людину. Але про таку, яка так і не опанувала любові до всіх, берегла ту любов, щоб не розплескати, донести до єдиної судженої цілою, а тому так і не зрозуміла, що любов не є конечною, що її стає тільки більше, коли нею ділишся. Проте може саме ця закрита всередині любов і стала джерелом натхнення...

"Я, ти, він, вона" - повість про перші захоплення, про те, як важко бути чесними, як соромно зізнаватися у власній недосконалості. Дуже прониклива, тепла, ніжна, літня, омита морськими хвилями історія.

"Одісей, батько Ікара" - своєчасна розповідь. Любов до рідного краю, зв’язок з ним стає рятівною ниточкою, стає тим, що прив’язує і до людей, а через них вже - до себе самого. А пошуки себе - тема, яка актуальності не втрачає.

Загалом вражена високим рівнем, здивована, що не читала раніше, налаштована на подальше знайомство.