Книга важка, важка двопланово: як за формою, так і за змістом. Тіло тексту власне є безкінечним потоком свідомості образів і авторського я. Оповідач ніби зливається із героями, що створює ефект цупкої поєднуваності і нерозривності задуму з його втіленням. Фабула твору насичена біблійними, фольклорно-народними містичними сюжетами: тут і легенда про Каїна і Авеля, і автентичність говірки, і уривки народних пісень. Авторка неймовірно бавиться образами, створює феєрично-натуралістичну картину, де переплітається реальний побут з ірреальним світом, де існують пристрасні Перелесники, мерці і примари. Описи насичені металевим присмаком крові, який так вабить головну героїню Ганну-панну, трепетним відчуттям ніжності і пристрасті, полохливим відчуттям небезпеки і нерозуміння. Велике значення мають психологічні моменти. Таке враження, що Забужко жорстоко натягнула струни психіки своїх героїв і тепер, торкаючись пальцями, створює з цього всього лірично-тужливу мелодію трагедії незрозумілого людського буття, де добро переходить у зло, а те повільно відроджується добром...
10 понравилось
