Избранные сочинения. Последнее дело Холмса и другие рассказы

Події «Будівничого із Норвуда» розгортаються в час, коли Шерлок Холмс і його розумові здібності жадають нової заплутаної загадки, але все ж ніяк її не отримують. І не дарма, бо вже минуло кілька місяців як головний противник Холмса професор Моріарті, він же голова кримінального Лондона, загинув у сутичці з детективом. Мирна діяльність столиці Англії продовжується аж до моменту, коли Холмс і Ватсон отримують листа від молодика на ім'я Джон Гектор Макфарлен з проханням допомогти виправдати його в убивстві будівничого.

Сталося так, що цей нещасний хлопець мав нагоду зустріти, як виявилось потім, підступного чоловіка, який обіцяв передати йому весь спадок, якщо той поїде з ним до його дому. Попри всі докази, які свідчать проти Макфарлена, Холмс вірить у його невинність та врешті-решт у черговий раз втирає маку самовпевненому інспектору Лестрейду.

Вбивши свого головного персонажа в оповіданні «Остання справа Шерлока Холмса», Артур Конан Дойль тим прирік себе на нелегке завдання — якщо колись у світ вийде продовження пригод знаменитого детектива, доведеться придумати логічне пояснення тому, як він залишився живим. На щастя, в автора це вийшло. В оповіданні «Порожній будинок», яке починається зовсім не з цього, автор зумів не тільки несподівано "повернути" Холмса, але й придумати вичерпне пояснення того, як Шерлоку вдалось вціліти у сутичці з Моріарті та чим він займався увесь цей час. До того ж, справа, яка фігурує в основі розповіді, виявилась вельми цікавою та інтригуючою. Смерть вельможного юнака Рональда Адера, якого знайшли мертвим у власній кімнаті, оповита загадковістю на відсутністю будь-яких логічних пояснень. Тим цікавіше стає розслідувати цю справу разом з нашим давнім другом.

Щойно закінчив читання «Останньої справи Холмса», яка, мушу визнати ще самою своєю назвою, а ще більше початком, навела на мене відчуття ностальгії, подібної до тої, що відчував сам доктор Ватсон, починаючи цю розповідь. Моє знайомство з особистістю цієї непересічної особистості на ім'я Шерлок далеко не повне. Оскільки читаю за порядком виходу книг, моїм «екватором» у знайомстві з усіма книгами про Холмса, буде «Собака Баскервілів», яку я читатиму наступної.

Але навіть цього, навіть на половину не повного знайомства, виявилось цілком достатньо, щоб прив'язатися до цих друзів настільки, що усе прочитане в цьому оповідання я пропускав через серце, а закінчивши читати, ще довго думати про те, що сталось.

Ні, тут ви не знайдете блискучої демонстрації можливостей Холмса. Навіть знайомство з настільки загадковою персоною як професор Моріарті не викличе у вас захоплення через побіжність опису його особистості та блискавичний, не уважний до подробиць, розвиток подій. Але цілком імовірно, що після прочитання вас, як і мене, огорне почуття безвиході та жалю, подібні до тих, що відчував у кінці доктор Ватсон, партнер великого детектива, але в першу чергу свого найкращого друга Шерлока Холмса.

«Морський договір» — одне з найкращих оповідань циклу «Спогади про Шерлока Холмса». Тут знайдеться місце і закрученій історії, і цікавим особистостям, і неочікуваній розв'язці. Це одне з тих оповідань, де доказів настільки багато, що важко виділити важливі і другорядні. Внаслідок цього чим далі читаєш, тим більше заплутуєшся.

Сюжетна основа наступна. Колишній однокласник доктора Ватсона — відмінник і заучка Персі Фелпс написав листа, в якому просить навідати його, важкохворого, після нервового зриву, і привести з собою Шерлока Холмса, який би міг йому допомогти. Навідавши Персі, наші друзі стають слухачами історії, що трапилась з ним, коли він отримав секретне завдання від члену кабінету міністрів переписати важливий документ політичного вмісту. Персі з готовністю приступає до цієї важкої роботи, проте коли настає ніч, фізична втома поступово переборює його, тож він спускається за чашкою кави до охоронця, що внизу. Його він застає в глибокому сні, але раптом дзвонить дзвінок з кабінету, в якому Персі залишив недороблену копію документа разом з оригіналом. Розуміючи, що вони єдині, хто зараз мав право перебувати в приміщенні, Персі мерщій біжить назад до кабінету і застає все, як було. Окрім одного — оригіналу документа.Усвідомлючи небезпеку не лише для власної репутації, але й для політичного становища країни, Персі впадає у нервовий зрив, відходити від якого довелося кілька тижнів. І ось, Фелпс просить Холмса знайти документ, від якого залежить його кар'єра.

Що далі йде розслідування, то заплутанішою стає справа, і тим цікавішою є вона для Холмса, який цього разу мав нагоду проявити свої найкращі вміння і не змарнував її.

«Пригода клерка» — розповідь, яка з самого початку інтригує своїми здавалось би звичайними подіями. Клерк втрачає роботу через банкруство банку, клерк протягом тижнів безуспішно шукає нову роботу, клерк знаходить її. Аж тут раз, клерку пропонуються краще місце роботи, на яке він погоджується. «Я хороший спеціаліст, мою відданість справі цінують, тому нічого дивного», — думає він. Та почувши подробиці, умови на новій роботі здаються ну дуже вже добрими. Занадто, аби нічого не запідозрити.

Фінал же все розставляє на свої місця, дотримуючись найкращих традицій Дойля. І заразом показує, якими сильними можуть бути кровні узи.

Как уже многим известно, этим рассказом Артур Конан Дойль хотел завершить серию о Шерлоке Холмсе. Писателю к тому времени надоел персонаж, а детективный жанр он считал второсортным и низким, предпочитая далее писать историческую прозу. По этой причине автор принял решение «убить» своего персонажа.
В этом рассказе Шерлок Холмс замахнулся на "Наполеона преступного мира" - профессора Мориарти.

Над жизнью великого сыщика нависла угроза и он уговаривает Уотсона уехать с ним в Швейцарию. Там то и разворачиваются трагические события, которые привели к гибели Шерлока Холмса.

«Приключение с Желтым Лицом» — ещё один замечательный рассказ о Холмсе, который выделяется на фоне многих других рассказов своей теплотой и мелодраматичностью семейной истории. Здесь Дойл отступает от чистой логической игры в пользу человеческой драмы: на первый план выходят чувства, страхи и недоразумения, а не только улики и умозаключения.

Что особенно цепляет:

• Семейная мелодрама. Сюжет развивается вокруг тихой, но глубоко эмоциональной семейной тайны: переживания, подозрения и отчаяние супругов становятся движущей силой повествования. Это не громкое преступление и не опасный злодей, а хрупкие человеческие отношения, что придаёт рассказу необычную интимность.
• Проявление «мужской природы». История тонко показывает разные стороны мужских реакций — от ревности и непонимания до желания защищать и, в конечном счёте, принять. Это демонстрация истинной сложности чувств, а не карикатурных штампов: герой ошибается, переживает, но ему даётся шанс на исправление и сострадание.
• Холмс с человеческим лицом. В этом рассказе дедукция Холмса не превращается в холодное представление: он проявляет терпение и такт, помогает распутать не столько преступление, сколько человеческое недоразумение. Ватсон усиливает эмоциональный фон, делая историю ближе и теплее.
• Тема предрассудков и принятия. Под завязкой скрывается важная социальная нота — страхи и предубеждения, которые рушатся перед личной искренностью и любовью. Это делает развязку не просто логически удовлетворяющей, но и морально почётной.

  Критические замечания:

• Для любителей «чистой» головоломки рассказ может показаться менее интенсивным по части дедуктивного напряжения — здесь важнее эмоция, чем интеллектуальная ловкость. Но именно эта смена акцента многим придётся по душе.

  Вывод: «Приключение с Желтым Лицом» — душевный, немного мелодраматичный, но очень человечный рассказ, который свежо смотрится среди других историй о Холмсе. Если вы цените, когда детектив сочетает в себе и мораль, и тепло семейных отношений, — этот рассказ непременно понравится.