Собор Парижской Богоматери

Это какой-то муравейник умов. Это улей, куда золотистые пчелы воображения приносят свой мед.

В тот день, когда женщина отвергнет такую любовь, как
моя, горы должны содрогнуться.

Девушка отличалась такой поразительной красотой, что в ту минуту, когда она показалась на пороге, комнату словно озарило сияние.

Феб де Шатопер теж скінчив трагічно - він одружився.

Завжди і скрізь знайдуться люди, які все бачили.

Бувають хвилини, коли жінки набувають надлюдської сили.

Бувають у житті хвилини, коли навіть невіруючий ладен сповідати релігію того храму, біля якого він опиниться.

Коли ти з народу, сер, у тебе завжди щось лежить на серці.

- Вам коли-небудь доводилося бачити повстання, метре Жак?

• Я сам підіймав його.
• А що ж ви робили, щоб підняти повстання?
• О, це не так уже й важко. На це є сотні способів. По-перше, треба, щоб у місті було незадоволення. Це буває нерідко. По-друге, це залежить від характеру мешканців. Гентці дуже схильні до повстань. Вони завжди люблять наслідника володаря, а самого його - ніколи.

Смерть у зашморгу - така сама, як і всяка інша.

Не завжди той одружується, хто заручився.

Між людьми бувають дияволи.

Навіщо цим людям думати про мене, коли я не думаю про них? Згаслій жарині - холодний попіл.

Дівчина, яка любить сміятися, рано чи пізно плакатиме.

Немає засобу, що зупинив би глухого, що розмовляє з глухим.

На жаль, великі речи гинуть, нищені малими; один-єдиний зуб кришить цілу товщу. Нільський щур убиває крокодила; меч-риба вбиває кита, книга вб'є будівлю.

- Старче, щоб пуститися в мандри через цей таємничий світ науки, треба мати попереду значно більше років, ніж лишилося у вас. Ваша голова вже давно посивіла; але з цієї печери виходять сиві, а входять до неї тільки з чорним волоссям. Наука й сама чудово може знебарвити, висушити і вкрити зморшками людське обличчя.

Я не відкидаю ні ліків, ні хвороб - я не визнаю медиків.

Між архидияконом та медиком почався попередній обмін люб'язносьями, який, за звичаєм тієї епохи, передував кожній розмові між ученими і водночас аж ніяк не перешкоджав їм від щирого серця ненавидіти один одного.
А втім, те саме ми бачимо й сьогодні: уста вченого, який хвалить свого колегу є келихом жовчі, підсоложеної медом.

У кожного з нас є певне співвідношення між нашим розумом, способом буття і вдачею, які розвиваються безперервно, і це співвіленошення порушується тільки при великих життєвих потрясіннях.