Симулякр ли я дрожащий или право имею

Что делать художнику после того, как прозвучали многочисленные декларации о смерти искусства? И можно ли теперь заниматься творчеством в какой-либо форме? И так, чтобы не быть при этом жертвой симуляции? Решить эту проблему пытается Андрей Великанов, художник, которого, впрочем, такая старомодная профессиональная идентификация более не удовлетворяет. По его мнению, вместо вопросов "что делать?" и "кто виноват?" надо спросить - "где?" и "как?". Где - на границе семиотических пространств, а как - ...

Жанры

Рейтинг LiveLib

4,0

7 оценок

5
43%
4
43%
3
0%
2
14%
1
0%

Ваша оценка

Прочитали 8Хотят прочитать 25

Рецензии

Demetrios
3 января 2015
Цікава книжка зі спробою осмислення стану сучасного мистецького поля. Написано з гумором, з гарним володінням різнорідною інформацією з історії спроб осмислення мистецтва (і не лише естетичних), екскурсами у інші сфери (філософію, психологію, історію Росії, навіть біологію). Цікаво читати для того, щоб самому обдумати різні явища і ситуації, які дуже гарно підмічає Веліканов.
Утім, його пояснення і спроби знайти вирішення сучасних проблем не завжди переконують - надмірна абсолютизація симулякрів і симуляції, заперечення реальності, а також еклектичність книжки, що викликає певну недовіру. Хоч по суті вона ніби наукова, але форма подачі матеріалів зовсім ненаукова, що і породжує сумніви.
У будь-якому разі позитивного і цікавого у книжці більше, і вона навряд чи розчарує тих, хто хоче краще розібратися у ситуації, в якій перебуває сучасне мистецтво (і світ в цілому). Принаймні, там є посилання на більшість основних фігур філософів, які цим займалися (утім, посилань на різноманітних фріків теж вистачає, такий вже у Веліканова еклектичний стиль).
Читать далее
3 понравилось
267