Цитаты из книги Алые паруса

Кто сказал, что море без берегов - скучное, однообразное зрелище? Это сказал {многий}, лишенный имени. Нет берегов - правда, но такая правда прекрасна.

Ответив, как надо, то есть бессмысленно по существу и прилично - разумно по форме, я встал, полагая, что Гез отправится завтракать.

… нам трудно так уйти в сказку, ей было бы не менее трудно выйти из ее власти и обаяния.

Рано или поздно, под старость или в расцвете лет, Несбывшееся зовет нас, и мы оглядываемся, стараясь понять, откуда прилетел зов. Тогда, очнувшись среди своего мира, тягостно спохватясь и дорожа каждым днем, всматриваемся мы в жизнь, всем существом стараясь разглядеть, не начинает ли сбываться Несбывшееся? Не ясен ли его образ? Не нужно ли теперь только протянуть руку, чтобы схватить и удержать его слабо мелькающие черты?

- Томе, ти як оженився? - Я зловив її за спідницю, коли вона хтіла вискочити від мене у вікно, - сказав Том і гордо закрутив вуса.

Та ви, як більшість, слухаєте голоси всіх немудрих істин крізь грубе шкло життя; вони волають, але ви не чуєте. Я роблю те, що існує як старовинне уявлення про прекрасне - те, що не збувається, і що, по суті, так само збувається і можливе, як прогулянка за місто. Незабаром ви побачите дівчину, яка не може, не повинна інакше вийти заміж, а тільки в такий спосіб, який розвиваю я на ваших очах.

- А що ховається у моєму "тур-люр-лю"? - підійшовши, спитав флейтист, гінкий паруб'яга з баранячими голубими очима й білявою бородою. - Ну ж бо скажи? - Залежить від того, скільки ти хильнув зранку. Часом - птах, часом - горілчаний чад.

Взагалі всі ці дні він був на тій щасливій висоті духовного зору, з якої чітко помічалися ним усі натяки й підкази дійсности

Вона вміла й полюбляла читати, але й у книзі читала переважно поміж рядками, як жила

За всіма його словами виходило, що діти в іграх тільки взорують тепер на те, що роблять дорослі.

Грей полюбляв картини без пояснень і підписів. Враження від такої картини незрівнянно дужче; її зміст, не скутий словами, стає безмежним, усталюючи всі здогади й думки.

Упродовж дня людина вчуває таку многоту думок, вражень, промов і слів, що все це склало б не одну грубу книжку.

Лонгрен вислухав дівчинку, не перебиваючи, без посмішки, й, коли вона скінчила, уява швидко намалювала йому невідомого дідугана із запахущою горілкою в одній руці й іграшкою в другій. Він одвернувся, та, згадавши, що у великих випадках дитячого життя слід бути людині поважною і здивованою, врочисто закивав головою.

Все же, перед тем как путешествовать дальше, вам необходим некоторый уют, — остановка внутри себя.

«Вы так легки,-сказал он,-что при желании могли бы пробежать к острову по воде и вернуться обратно,не замочив ног».

«... окружённая незримой защитой,какую даёт чувство собственного достоинства,если оно врождённое и так слилось с нами,что сам человек не за ечает его, подобно дыханию».

„Картины,музыка,книги давно утвердили эту особость,и хотя пример стар,Я беру его за неимением лучшего. В его морщинах скрыта вся тоска мира. Такова нервность идеалиста, которого отчаяние часто заставляет опускаться ниже,чем он стоял,-единственно из страсти к эмоциям".