Stars are beautiful, but they may not take an active part in anything, they must just look on for ever. It is a punishment put on them for something they did so long ago that no star now knows what it was.

Tinker Bell never thought of thanking those who believed, but she would have like to get at the ones who had hissed.

"Would you like an adventure now," he said casually to John, "or would you like to have your tea first?" Wendy said "tea first" quickly, and Michael pressed her hand in gratitude, but the braver John hesitated.

"No, no," Mr. Darling always said, "I am responsible for it all. I, George Darling, did it. MEA CULPA, MEA CULPA." He had had a classical education.

Така пізня година, а вони ще не сплять! Оце так пригода!

— Пене, хто ти такий? — прохрипів він.
— Я юність, я радість, — відважно відповів Пітер, — я пташеня, що проклюнулося з яйця.

Але найбільше його непокоїв сумнів: чи це, бува, не ознака поганих манер — весь час думати про гарні манери?

— Якщо ви знайдете своїх матерів, — похмуро сказав він, — то, сподіваюся, зможете їх полюбити.

Ніхто ніколи не забуває першої несправедливості — ніхто, крім Пітера. Він часто зустрічався з нею, але завжди забував її. Мабуть,

— Треба тільки думати про щось гарне і приємне, — пояснив Пітер, — і ваші прекрасні думки піднесуть вас у повітря.

Їй снилося, що країна Небувалія отут, зовсім поруч, і той дивний хлопчик — якраз звідти. Він не налякав її, бо вона зрозуміла, що вже бачила його риси в обличчях багатьох бездітних жінок. Може, його можна знайти і в обличчях декотрих матерів.

Ми теж бували там; ми й досі чуємо часами звук прибою, хоча й ніколи вже не зможемо причалити туди.

Ну і, звичайно, Небувалія буває дуже різна — у кожного своя.

Це гарна традиція кожної доброї матері — уночі, коли діти поснуть, порядкувати у їхніх голівках і складати там усе як слід аж до наступного ранку, розкладати по поличках стоси вражень, що назбируються за цілий день.

- Тупица несчастный, ты почему не делаешь, то что я говорю?
Питер почуствовал,  что она обзывается, и крикнул наугад:  - От такой-же слышу!
Потом они оба прокричали друг другу одно и тоже:  - Да заткнись ты!
- Да заткнись ты!

Наконец русалка не выдержала – рассказала обо всем одной из своих сестер; от нее о  принце сейчас же узнали и все остальные сестры. Но больше никто, не считая еще двух-трех русалок, которые никому об этом не говорили, кроме как самым близким своим подругам.

Да и все сестры восхищались тем, что увидели впервые, – все это было ново и потому нравилось им. Но, сделавшись взрослыми девушками и получив разрешение плавать повсюду, они скоро присмотрелись ко всему, что видели, и спустя месяц стали уже говорить, что везде хорошо, но дома лучше.

Только плакать не способны

от рождения русалки,

и страдать они сильнее

оттого обречены.

Ворованным добром не выстроишь дом...
Краденая пшеница в еду не годится...
Кто куртку ближнего загреб, тот без рубахи ляжет в гроб.

Мы улетаем, словно самые бессердечные существа (дети все таковы, но они так милы!), живём, ни о ком не думая, а потом, как только нам потребуется особое внимание, мы благородно возвращаемся домой, уверенные, что нас встретят объятиями, а не шлепками.