Роман про батьківщину

У другій книжці Дзвінки Матіяш "Роман про батьківщину" – історії різних жінок, що живуть і жили в різних десятиліттях минулого століття, почуті й переказані автором.

Рейтинг LiveLib

4,1

26 оценок

5
54%
4
23%
3
15%
2
0%
1
8%

Ваша оценка

Прочитали 27Хотят прочитать 21

Рецензии

Bookoedka28 января 2020 г.
Це друга книжка Дзвінки, що вийшла років з десять тому і за цей час була кілька разів перевидана, бо не втратили актуальності історії різних жінок з різних десятиліть минулого століття.
«Роман про батьківщину» авторка написала під час навчання в Любліні, коли зрозуміла, як сильно сумувала за батьківщиною. І це саме той випадок, коли під впливом ностальгії написався чудовий роман, де ритміка слів, ніби водограй, що не потребує розділових знаків.
Хоч мені й імпонує стиль Дзвінчиного письма, ковтати її тексти я не можу. Тому читаю і перечитую їх поступово, плавно; пірнаю у свої спогади і думаю як же точно: «…батьківщина це там, де ми народжуємось, і де буваємо довго, іноді коротко, це дороги, якими ходимо, дороги, якими тікаємо і вже ніколи не повертаємося. батьківщина - це там де нас може й не бути. там, де нас уже немає. там де хотілося би померти…».
Читать далее
20 понравилось
191
frozen_celestial5 июля 2013 г.
Спочатку я читала книгу із олівцем у руках - моє внутрішнє занудство вперто підкреслювало русизми і помилки в тексті.
Потім я тим же олівцем почала розставляти розділові знаки там, де їх просто не було за задумом - а це добрячі півкниги.
Аж поки нарешті я не зрозуміла, що подумки я виділяю ще добрячі півкниги - аби розібрати на цитати.
Дзвінка Матіяш ніколи не буде в списку моїх улюблених письменників. Бо в мене взагалі немає улюблених письменників. І улюблених гуртів немає. І фільмів. Є такі, які ніколи не набридають - не мозолять слух і очі. От до таких належать і її тексти.
ЇЇ читаєш, і огортає тебе такий світлий трагізм. Її читаєш - і самій хочеться писати. Її читаєш - і одужуєш.
Я ніколи і нікому не дам свої книги Дзвінки Матіяш, бо занадто інтимним є те, що вона описує. Там немає еротики, але там саме така задушевна інтимна атмосфера, як наче сидиш в сутінках кімнати із найближчою людиною і просто мовчиш, дивишся їй/йому в очі, вгадуєш думки, щось пригадуєш, посміхаєшся, але мовчиш - і від того так хороше-хороше.
І от цим дійсно не хочеться ні з ким ділитися.
Читать далее
8 понравилось
149

Все рецензии

Цитаты

killingdream16 декабря 2012 г.
Кожну зиму треба вчитися переживати заново.
9 понравилось
267
killingdream14 декабря 2012 г.
Господи я би хотіла писати книжки для Тебе можливо Ти їх читатимеш вранці удень надверчір коли Тобі сподобається
і можливо цього буде достатньо я би дуже хотіла знати чи цього буде достатньо щоб мені більше нічого не доводилося робити
бо можна людей рятувати книжками хоча такі книжки дуже рідко пишуться але це дуже щедрий дар мені дивно що я навіть наважуюся про це думати але просто знаєш Господи люди повинні рятувати одні одних можна це робити тим що ми говоримо тим що ми пишемо навіть тим що ми думаємо хоча від Тебе залежить чи щось із цього вийде
Читать далее
7 понравилось
240
killingdream17 декабря 2012 г.
мені треба трохи балансу трохи твердішого ґрунту під ногами і щоб менше боліла печінка бо тоді мій організм почне функціонувати ще гірше зашкалювати гальмувати хрипіти й тріщати як поламаний програвач
6 понравилось
164