Чорна Рада

Слави треба мирові, а не тому, хто славен? Мир нехай навчається добру, слухаючи, як оддавали жизнь за людське благо; а славному слава у бога!

Погано тільки, — каже Шрам,— шо сі братчики, сіючись, чоловіка куплять, сміючись, і продадуть.

Нерівними на світ народжаємось, а рівними вмираємо

Се вже так завсегда буває, що скоро чоловік зробить добре діло, то сатана, не за хлібом його згадуючи, і підсуне іскушеніє...

— Ех, пане мій милий! — одвітує Кирило Тур. — Хіба ж уся жизнь наша не жарти? Помаже по губах медом, ти думаєш: от тут-то щастє! Аж глянеш — усе одна омана! Тим-то й кидаєш її за нізащо.

Справді, Василь Невольник був собі дідусь такий мізерний, мов зараз тілько з неволі випущений: невеличкий, похилий, очі йому позападали і наче до чого придивляються, а губи якось покривились, шо ти б сказав - він і зроду не сміявся. У синьому жупанкові, у старих полотняних шараварах, да й те на йому було мов позичене.

Хіба ж уся жизнь наша не жарти? Помаже по губах медом, ти думаєш: от тут-то щастя! Аж глянеш -  усе одна омана! Тим-то й кидаєш її за нізащо.

Сказано - козаки: байдуже їм про жінок, як заходяться з військовими речами.

Се вже так завсігди буває, що скоро чоловік зробить дорбе діло, то сатана, не за хлібом його згадуючи, і підсуне іскушеніє.

Як не одрізняй себе од миру, а все чоловіку хочеться до кого-небудь прихилитись; нема рідного брата, так шукає названого.